пʼятниця, 26 вересня 2014 07:25

"Спробуйте переконати жителів Дніпропетровська, що тепер їм треба буде жити у Січеславі"

В Україні є десятки міст і селищ, названих на честь радянських політичних діячів чи ідеологічних термінів. Більшість із них розташовані на Сході. Зокрема два обласні центри: Дніпропетровськ названий на честь одного з перших керівників Української СРР Григорія Петровського, Кіровоград — на честь революціонера Сергія Кірова. Чи варто змінювати ці назви, запитуємо у завідувача кафедри загального і слов'янського мовознавства Національного університету "Києво-Могилянська академія", дослідника української топонімії Василя Лучика, 49 років.

Чому в Україні досі залишилося багато "комуністичних" назв населених пунктів?

— Усе залежить від політичних уподобань у регіонах. Радянські топоніми зберігаються там, де у владі більше прихильників колишнього СРСР, соціалістичного способу життя. На Заході країни давно відмовилися від цих цінностей. Там і міст таких було менше, а ті, що були, встигли перейменувати в перші роки незалежності. Також впливає час заселення регіону. Де є старожитні землі — там було важче запровадити нові назви. Найбільше зловживають невиправданими перейменуваннями там, де живуть переважно переселенці, яким байдужі місцеві традиції та історія.

Яка шкода від таких топонімів?

— У радянські часи багато писали, що нові назви збагачують мову. Але це не так. Вони шкодять не тільки мові, а і психології народу, його ідеології. Більшість перейменувань є невиправданими й неаргументованими. Офіційне ім'я будь-якому об'єкту повинні надавати один раз, воно має природно та надійно виконувати свої функції. Кожна власна назва — своєрідна пам'ятка мови, культури, історії. Перейменування — це втрата частки народної пам'яті, зневага до своєї спадщини. За радянських часів в Україні нове ім'я отримав майже кожен четвертий населений пункт. Міняли, коли в назві було щось релігійне, відчувався чужомовний вплив. Після виселення татар із Криму 1944-го з карти зникли майже всі топоніми з неслов'янськими іменами. Нові давали або за випадковим співзвуччям, або пропонували зверху — на честь комуністичних "героїв".

Чи актуальне питання перейменування нині?

— Час втрачений. Існує психолого-­ідеологічна залежність, люди підсвідомо сприймають "заідеологізовані" назви своїх міст як цінність. Хоча й ті, на честь кого вони названі, можуть бути прямими ворогами нашого народу. Спробуйте переконати жителів Дніпропетровська, якими б патріотами вони не були, що тепер їм треба буде жити, приміром, у Січеславі.

Чим варто керуватися при заміні назв?

— Якщо робити це, то на загальнодержавному рівні. Перейменовувати всі міста разом, після всеукраїнського суспільного та фахового обговорень. Щоб зекономити, і щоб зміни природніше входили до побуту. При цьому більшовицьке свавілля не повинно змінитися іншим, проукраїнським. Усунення заідеологізованих штучних назв має бути спрямоване насамперед на відновлення історичних топонімів.

Я запропонував певну систему критеріїв — суспільних, культурних, географічних. Традиційно українські населені пункти називали на честь найближчих природних об'єктів. Лише за радянської влади пріоритети почали надавати суспільно-політичним критеріям, точніше — ідеологічній доцільності. Це неправильно. Назви мають бути політично нейтральними. Важливі також лінгвістичні характеристики, не можна нехтувати грамотністю й милозвучністю. Якщо все це врахувати, то на математичному рівні можна відібрати найкращі імена, а потім провести опитування серед місцевого населення. Назви, що прижилися й відповідають духові українського народу, варто залишити — наприклад, Івано-Франківськ. Так само треба зберегти імена, надані об'єктам у час їх створення — як свідок свого часу. У тому ж Кіровограді є проспект Комуністичний. Його в радянські часи побудували комсомольці — підґрунтя для такої назви є.

До якої назви варто повертатися, якщо було кілька перейменувань?

— Це суперечливе питання. Логічно було б до найпершої. Та візьмімо за приклад Кіровоград, звідки я родом. У різні часи він називався Єлисаветград, Зинов'євськ, Кіров. Жодна з цих назв не краща за інші. Перша пов'язана з царицею Єлизаветою, яка колонізувала козацькі землі, пригноблювала українців. Решта — прославляють радянських діячів. Пропонують і зовсім нові варіанти: Златопіль, Степоград, Тобілевичі. Важливо, щоб назва мала підґрунтя в народному мовленні. Якщо накинути її силоміць, вона буде так само штучною.

Зараз ви читаєте новину «"Спробуйте переконати жителів Дніпропетровська, що тепер їм треба буде жити у Січеславі"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути