В Україні поминають померлих у різні дні: де на другий день по Великодню, де на Трійцю. Як правильно це робити за православною традицією, розповідає протоієрей Олексій Наваліхін, 34 роки, настоятель вінницького храму Блаженної Ксенії Петербурзької Української Православної Церкви.
— На дев"ятий день після Великодня, у вівторок, православні діляться радістю воскресіння Христа з покійними. Цей день називається Радоницею. У радянські часи вівторок завжди був робочим. Тому люди, для зручності, перенесли поминання на вихідні. Один батюшка служив у п"ятьох-шістьох селах. Ще й тому селяни розподіляли поминання на різні дні.
А на Великдень можна поминати?
— Ні. Пасха — найбільше християнське свято. Всі радіють воскресінню Спасителя. Це єдиний день у році, коли навіть похорон не служать.
Які ще заборони існують у поминальний день?
— Крашанки, паски, солодощі краще не залишати на кладовищі. Це язичницький елемент, пожертва. Зрозуміло, що покійні не можуть забрати те, що для них начебто залишають. Ліпше віддати це все нужденним. Хоча більшість заборон, прикмет, звичаїв люди вигадують самі. Головне правило — помолитися за померлих.
А квіти обов"язково приносити?
— Не обов"язково. Нести на цвинтар парну кількість квітів — ще один забобон. Можна й одну квітку взяти. Зараз усі купують штучні квіти. А в церкві все штучне вважають несправжнім, обманом. Але людям зручно. Особливо, кому далеко їхати.
Чи потрібно запалювати свічку?
— Свічка має горіти під час молитви. За Новим Заповітом, саме віск приносять у жертву.
У багатьох населених пунктах поминають покійних на цвинтарі. Приносять їжу, випивку.
— Потрібно пам"ятати, навіщо йдете на кладовище. Не можна губити людську подобу, напиваючись. Краще замовити панахиду, поставити в церкві свічку за упокій і помолитися.
3 
1
Коментарі