— Прекрасно пам'ятаю той день, 16 серпня 2014-го, коли Іван Без'язиков потрапив у полон, — каже 46-річний Юрій Тандіт, радник голови Служби безпеки України. — Ми були в АТО і готувалися до звільнення великої групи людей.
45-річний Іван Без'язиков був начальником розвідки 8-го армійського корпусу. 16 серпня позаторік потрапив у полон під селом Степанівка на Донеччині поблизу кордону з Росією. Його майже два роки не могли визволити. Увечері 5 липня уповноважена президента з урегулювання конфлікту на Донбасі 45-річна Ірина Геращенко повідомила, що полковника звільнили.
— У серпні 2014-го ми знали, що частина офіцерів збиралися виїхати на зустріч із бойовиками й домовлятися про звільнення хлопців, — продовжує Юрій Тандіт. — Іван Без'язиков був переговорником, який поїхав туди на запрошення тієї сторони. Ми довго не знали, де він і що з ним. Коли з'явилася інформація, зачепилися за неї і зробили все, щоб звільнити його.
Чеченські бойовики схопили Без'язикова та двох інших бійців. Останніх згодом звільнили. Вони розповіли, що всіх жорстоко били й катували. Кілька разів полковнику влаштовували імітацію страти. У нього зламані ребра, гематоми по всьому тілу.
— 16 серпня 2014-го він телефонував біля 9:30, — розповіла ГПУ 30-річна Маргарита Кушнірова, дружина Івана Без'язикова. — Сказав, що все добре, передзвонить увечері. Ближче до ночі сама дзвонила. Трубку ніхто не брав. За кілька днів з'ясували, що Іван — у бойовиків. Виявилося, хотів забрати вбитих і поранених після бою. Ходив не вперше. Того разу щось склалося не так. Припускали, що його здали, бо забагато знав про бій під Степанівкою. Говорив мені: "Поля засіяні тілами". Розповідав, що на фронті багато зрадників. Здають своїх, фури зі зброєю, грошима пропускають. Потім чула, як по телевізору командири чоловіка виправдовувалися за Степанівку. Один із них, полковник Петро Ромигайло, і відправив його на те завдання.
Бойовики не знали, що Іван — начальник розвідки. Казали, що хотіли поміняти в перші дні. Але наші нібито відмовилися. Пускали чутки, що перейшов на ту сторону. Знаю: ніколи не зробив би цього. Він — порядний і достойний офіцер, трудяга. Пліткували навіть, що другу жінку має там.
Перший раз він подзвонив у вересні 2014-го. Говорив погано. Казав, їм погрожували відрізати голови по черзі. Деенерівці пропонували мені приїхати в Донецьк, жити з Іваном до звільнення. Але чоловік просив не робити цього, бо буде біда. Був час, коли боялася водити 4-річного сина в садочок. Хлопці хотіли збирати гроші на викуп Івана. Сказала йому про це телефоном. Відповів: мене за гроші не відпустять.
Юрій Тандіт каже: СБУ поки що не розголошує подробиць звільнення, бо був не обмін, а спецоперація.
"Ми довго розшукували Івана Без'язикова, бо його утримували не в СІЗО чи приміщенні донецького СБУ, а в іншому місці, — написала Ірина Геращенко у "Фейсбуку". — Бойовики казали, що в них немає такого. Наприкінці минулого року вдалося дізнатися, де він. Почалася важка робота".
— Президент поставив завдання якнайскоріше звільнити заручників, — продовжує Тандіт. — Наші полонені є в Донецьку, Луганську. Дев'ятеро — у Росії. Маємо використовувати всі можливості: від Мінської переговорної групи — до волонтерів. На одній із зустрічей з рідними полонених до мене підійшла Маргарита, дружина Івана. Бачив, як вона страждає. Ми розуміли: полковник має велике значення для тих, хто його утримує. Був в одиночній камері у Донецьку. Вони намагалися його завербувати. Він сильно схуд, але щасливий. Учора ми це бачили. Була чуттєва зустріч із дружиною. Ми привезли її майже на лінію зіткнення. Решти подробиць не розповідаємо, щоб не нашкодити іншим хлопцям.
Іван і Маргарита мають 5-річного сина Микиту. Також у нього від іншого шлюбу є 20-річний син і 16-річна донька.
3 
1
Коментарі