В Україні працює радянська централізована модель керівництва країною. У ринкових умовах вона більше шкодить, ніж допомагає, вважає колишній губернатор Полтавщини й голова Московської райради Києва Валерій Асадчев, 58 років.
— Коли я очолив Полтавську область, до мене прийшов представник компанії "Кеш енд Кері" Аксель Лухі, — згадує Асадчев. — Хотіли спорудити в Полтаві супермаркет "Метро". Жалівся, що рік ходять по кабінетах і вже збираються звідси тікати. Їм дали ділянку на межі міста й району — чиновники футболили їх із міськвиконкому до райадміністрації й назад. "Нікуди більше не ходіть, — кажу. — Від сьогодні пішов відлік цього часу. Починайте будівництво, я все вирішу".
Довелося створити паралельну систему інвестиційного менеджменту. Там працювали двоє-троє людей. Їхнім завданням було відігнати всіх чиновників від інвесторів. Тільки десь виникала затримка, вирішували це питання в той же день. Тобто нинішній радянський апарат треба замінити більш рухливою системою, в основі якої мають бути показники: скільки робочих місць створено в регіоні, скільки залучено інвестицій, у якому стані "соціалка".
Влада каже, що збудувала жорстку, ефективну вертикаль. У чому її ефективність?
— По вертикалі можна тільки ефективно носити хабарі — знизу вгору. При централізації влади люди на місцях позбавлені ініціативи. Угорі щось ворушиться, а на місцях — повна тиша і застій.
У жодному демократичному суспільстві нема ніяких вертикалей. Навіть у такій централізованій країні, як Франція. Скажімо, міністерство фінансів має свої галузеві управління на місцях, але між ними чітко розписані функції і повноваження. Нема системи МВС, що пронизувала б країну від уряду до глухого села. А є федеральна і місцева поліція, є розшукова служба, приватні детективні агенції. Усе, що можна вирішити на місцях, віддається органу влади, що найближче до населення. У цьому полягає принцип децентралізації. Система має працювати так, щоб кожна гілочка влади, починаючи від голови сільради, мала свою мотивацію. Місцевий керівник має знати: що заробить за рахунок власної ініціативи, залишиться на розвиток території. Тоді в нього розкриються крила.
Що найбільше заважає роботі владних структур на місцях?
— Подвійна система підпорядкування. Наприклад, управління фінансів при облдержадміністрації фінансується з профільного міністерства, що затверджує штат і призначає керівника. Водночас управління знаходиться в структурі облдержадміністрації. За такою ж схемою побудований і апарат місцевого самоврядування.
Яка ситуація на центральному рівні?
— Аналогічна. За сучасного управління в державі не було б потрібно жодного галузевого відомства. Тобто можна скоротити половину міністерств — Мінпромполітики, Мінагропроду тощо. Керувати економікою треба винятково економічними методами.
Чи здатна нинішня структура забезпечити бодай базові потреби людей — меддопомогу, захист від стихії або техногенних аварій?
— Вона не здатна нічого провести і забезпечити. Радянська модель не може бути ефективною за ринкової економіки й демократичного устрою. Навіть за ліберального Ющенка вона працювала неефективно. Наприклад, людина звертається із заявою до керівника органу влади, він пише резолюцію, а далі документ губиться в бюрократичному апараті.
2 
1
Коментарі