Бранця Кремля 36-річного Сергія Литвинова знайшли в Диканівській колонії №12 в місті Харків. Туди його перевезли 9 березня з російської тюрми в Магаданській області Росії. Там його звинувачували в участі у війні на Донбасі та службі в добровольчому батальйоні.
— Я сам не розумію, що я тут роблю, — каже Литвинов журналістам Громадського радіо. — Прибув із російської колонії, з Магадана, 9 березня. На кордоні мене зустрічали представники з Києва. Я передавав їм із Федеральної служби безпеки документи.
Після цього Литвинова судили ще раз в Україні.
— Привезли мене в Старобільськ у слідчий ізолятор. Засідання Біловодський суд (районний суд у Луганській області. — ГПУ) проводив без мене, і рішенням суду відправили у виправну колонію.
Сергій Литвинов жив у селі Комишне Станично-Луганського району на Луганщині. Працював різноробом у місцевого підприємця. Мав вади психічного розвитку, закінчив лише сім класів школи.
12 серпня 2014 року в нього почалися проблеми із зубами. Через військові дії у Станиці Луганській поїхав на лікування до найближчого міста в Росію. Перетнув кордон і пішов до стоматолога. Його прооперували й залишили до повного одужання в палаті з бойовиками, які випитували, кого він підтримує. Литвинов відповів, що проти РФ. За це на нього донесли у Федеральну службу безпеки Росії. Вночі 21 серпня чоловіка вивезли з палати невідомі.
— Просто зайшла людина, одягла на мене наручники та показала корочку. Сказав, пішли поговоримо. Я відповів йому: я громадянин України, сюди поступив як мирний житель, — розповідає Литвинов.
Сергія Литвинова вивезли на окуповану територію та почали катувати.
— Мене підвісили на тополю за ноги й руки, — продовжує. — Потім знущалися. Викопали яму, брали каністру й обливали холодною водою, підключали струм. Це повна "катушка", на якій людину підкидає на 20 метрів, а може, і більше. В мене було 100 кілограмів ваги, я займався спортом, організм витримав. Там у лісі я знепритомнів. Вони обливали водою мене, приводили до тями. Просили, щоб я підписав папери.
Під катуваннями він підписав усе, що вимагали. Після цього Сергія повезли на суд і звинуватили у вбивстві 30 чоловіків, зґвалтуванні та вбивстві вісьмох жінок і 12-річної дівчинки. Під тортурами він визнав себе агентом добровольчого батальйону "Дніпро-1".
Російське слідство вимагало посадити його на довічне. 10 листопада 2014 року Литвинов зустрівся з українським консулом Геннадієм Брескаленком. Після зустрічі відкинув усі звинувачення росіян і заявив, що його катували.
Справою Литвинова зайнявся адвокат Віктор Парашуткін. Він довів абсурдність звинувачень у шпигунстві та вбивствах. Натомість українця звинуватили в розбої та засудили на строк вісім із половиною років позбавлення волі та відправили до колонії-поселення Уптар, у Магадані.
Сергій Литвинов написав листа до президента України Володимира Зеленського з проханням про помилування. Також просить перерахувати термін ув'язнення згідно із "законом Савченко" — день, проведений у слідчому ізоляторі, рахується як два проведені на волі.
— Росіяни звільнили Литвинова згідно з нормами Конвенції про передачу засуджених осіб 1983-го, — каже 32-річна Марія Томак, координатор медійної ініціативи за права людини. — За цими нормами особа може звернутися до уряду країни, в якій засуджена, й попросити про екстрадицію на батьківщину. Цю заяву розглядають Міністерства юстиції з обох сторін. Далі суд однієї країни дає рішення про згоду на повернення людини. А суд другої країни, в якій перебуває особа, вирішує — повертати чи ні.
Якщо президент Володимир Зеленський помилує Литвинова, це буде порушення конвенції.
— Оскільки будь-який формат звільнення особи може вважатися порушенням конвенції, то Сергія повернули в Україну непублічно, — каже Томак. — У нас це перший випадок, коли Росія передала громадянина. Ми припускаємо, що це помилування. Просто РФ цю інформацію засекретила й не розкриває.
Проблеми з помилуванням Литвинова виникли через те, що Україна не розробила жодного закону, що міг би врегульовувати такі ситуації.
— Намагалися правозахисники "достукатися" до Міністерств юстиції, соціальної політики й тимчасово окупованих територій. Про цю ситуацію були проінформовані Людмила Денісова й Ірина Геращенко. Але всі вважали, що Росія нікого не передасть, і ніхто нічого не робив, — говорить Марія Томак.
Звільнили вісім політв'язнів
Із 2014 року Україні різними способами вдалося звільнити з російських тюрем вісім політв'язнів.
Студента зі Львова Юрія Яценка засудили 8 серпня 2014-го спочатку на два роки. Згодом термін зменшили до дев'яти місяців. Звільнили 8 травня 2015-го.
Народного депутата Надію Савченко обміняли 25 травня 2016-го на засуджених двох російських диверсантів. Цього ж року 14 червня кримського активіста Геннадія Афанасьєва й колишнього директора оборонного заводу Юрія Солошенка обміняли на двох прихильників Росії з Одеси.
25 жовтня 2017-го лідерів кримськотатарського руху Ахтема Чийгоза й Ільмі Умерова звільнили на прохання президента Туреччини Реджепа Ердогана.
Активіст Євромайдану Олександр Костенко та син кримськотатарського лідера Мустафи Джемілєва — Хайсер, відсиділи свої терміни в російських в'язницях.
2 
1
Коментарі