Пересадка органів подешевшає у кілька разів

Українцям дозволили переса­джувати органи від неродичів. 20 червня президент підписав закон "Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині". Набуде чинності 1 січня 2019 року.

Щоб стати донором, треба дати письмовий дозвіл. Людина може зробити це сама, а у випадку раптової смерті — її близькі родичі. Водночас має право відмовитися від вилучення органів навіть після смерті. Витрати на транс­плантацію бере на себе держава.

До 1 жовтня створять Єдину державну інформаційну систему транс­плантації — реєстр донорів і тих, хто потребує пересадки.

— Зараз Україна витрачає величезні ­кошти на лікування пацієнтів за кордоном, — каже 42-річний Костянтин Руденко, головний кардіохірург Міністерства охорони здоров'я. — Пере­садка серця коштує майже 2,6 мільйона гривень. Ми могли б робити це в кілька разів дешевше — за 390–520 тисяч гривень.

Що дає закон для тих, хто чекає на орган?

— У країні майже 100 тисяч людей ­мають тяжкий ступінь серцевої недостатності. До 500 людей із них потребує трансплантації. ­Можемо робити тільки те, що допоможе дочекатися пересадки. Лише дві країни приймають наших пацієнтів — Індія і Білорусь. З набуттям чинності законом зможемо робити щороку до 400 трансплантацій серця і понад дві тисячі — нирок. В Україні є 29 центрів кардіохірургії.

Що дає новий закон для лікарів-трансплантологів?

— Є два види права на вилучення органів — презумпція згоди і незгоди. Тобто, за замовчуванням. У деяких країнах діє перша схема. В Україні працюватиме друга. Якщо людина за життя не напише згоди, то після смерті важко отримати дозвіл від родичів на вилучення органів.

Лікарі хотіли інакшу редакцію закону — щоб була презумпція згоди. Тоді працювати стало б простіше.

У законі прописана чітка система. Але поки що немає ні логістики, ні обладнання, ні реєстру затверджених донорів і реципієнтів. З цим можна впоратися за три-чотири роки.

Суспільство має змінити ставлення до трансплантації. Важлива позиція церкви. Я спілкувався зі священиками різних конфесій. Вони ставляться до трансплантацій конструктивно.

— Фраза "тепер усіх поріжуть на органи" — це безпідставна істерія, — каже 29-річний Юрій Андрєєв, лідер національного руху "За трансплантацію". — Перший закон про трансплантацію в Україні прийняли 1999 року. Убивств заради органів не було.

Чим зумовлений новий закон?

— В останні роки суттєво зросла сума, яку щороку держава витрачає на лікування українців за кордоном. 99 відсотків — це трансплантація органів чи стовбурових клітин. Торік Україна перерахувала закордонним лікарням 608 мільйонів гривень. Оплатили перебування у лікарняній палаті, зарплату медиків, реанімацію, лабораторні дослідження. Це могли б робити самі.

Закон працюватиме?

— Влада має виконати всі прикінцеві положення — створити єдину інформаційну систему, наповнити її реєстрами, прописати умови акредитації для медзакладів, провести цю акредитацію, навчити трансплант-координаторів. Правоохоронні органи повинні чітко розуміти всі нюанси, щоб контролювати дотримання закону. Лікарні потрібно забезпечити необхідним обладнанням. За виконання всіх цих пунктів за два-три роки трансплантологія в Україні наблизиться до європейських норм.

×