У Вінниці на подвір'ї одного з приватних підприємств вилупилося пташеня павича.
— Ми другий рік тримаємо павичів. Спочатку купили самця, назвали його Павлуша. Півроку тому взяли самку Павліну, — каже 50-річний Михайло Дмітрієв, комерційний директор.
Павичі не співають і не літають. Самці мають барвисті хвости. У неволі їх тримають для окраси маєтку. Вони бувають індійські, із синім тулубом, та більш рідкісні ямайські зеленого кольору. Одомашнили птаха в Індії. 48 років тому у країні проголосили павича національним птахом. Заборонили його вбивати, зображують поряд із богами. Такі почесті заслужив тим, що ловить дрібних змій та скорпіонів. Хоча основна їжа — це трави й насіння дикого ячменю, пшениці. У зоопарках павичів годують, як індиків. Вони бояться холоду, вологи й не пристосовані до життя у дикій природі України.
— В українському лісі павич і дня не проживе. Його одразу роздере лис чи вовк. Птах не знайде собі їжі. Від дощу захворіє на мокрицю. Впаде і не встане. Так буває в зоопарках, якщо не догледять. Птахові має бути сухо й не жарко. Комфортна для нього температура — 24–28 градусів тепла. Зараз йому спекотно. Імунітет павича низький. І він важко переносить кліматичні навантаження, — розповідає 50-річний Володимир Вербицький, директор Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді.
У природі самка висиджує десяток пташенят. Кладе їх у кущах на землю. У Вінниці павичиха знесла вісім яєць, але висиділа тільки одне.
— Почала нестися на початку квітня. Збили їй коробку, виклали сіном. Неслася більш, як тиждень. Яйця були завбільшки з качині. Сиділа на них місяць, майже не виходила, — розповідає 48-річний Олександр Віт, начальник відділу виробництва.
Тільки-но вилупилося пташеня, самка одразу покинула яйця й почала опікувати лише його. Сім яєць догрівали в інкубаторі, але жодне не проклюнулося.
— Щодня годую пташеня вареним курячим яйцем. Можна і свіжим сиром, — говорить прибиральниця підприємства Надія Шепітко, 42 роки. — Годуємо кормом для малих індиків. Дорослих — кукурудзою, зернятами соняшника, пшеницею.
В Надії Шепітко ключі від вольєра. Щодня заходить до птахів, наливає воду. Бачила, як павичиха вчила пташеня їсти.
— Тако дзьобає коло нього, щось йому кумкає. А потом воно й собі починає клювати. Зразу вона його дуже гріла. І зараз воно часто сидить під крилом. Така вона хароша мама. В руки пташеня не дається. Його ніхто не спіймав. Самка це чи самець, поки що не знаємо, тому ім'я йому не дали.
У дикій природі павичі можуть жити до 20 років. Потомство вирощують у скелистій місцевості, аби плямисті сіро-коричневі пташенята були непомітні. На птахів полюють леопарди, тигри, дикі коти. Павич бачить хижака навіть у темряві. Самка захищає своїх малюків різким криком. Вона може охороняти двір.
5 
1
Коментарі