29 січня Печерський райсуд столиці оголосив вирок 60-річному Олексієві Пукачу — колишньому начальнику Головного управління кримінального розшуку МВС України. 2000-го він задушив журналіста 31-річного Георгія Ґонґадзе. Генерала-лейтенанта міліції ув'язнили довічно. Суд конфіскував його майно, позбавив звання й заборонив обіймати державні посади.
Засідання розпочинається о 10.00. Перед судом збираються півсотні журналістів, підходять адвокати родини Ґонґадзе 49-річний Андрій Федур і 43-річна Валентина Теличенко. Родичів Пукача й Ґонґадзе немає. Двоє міліціонерів у цивільному запускають до суду по троє-четверо. У невеликій залі поміщаються близько 20 журналістів.
Пукач сидить у клітці під стіною. Одягнений у сірий светр і темні штани. Тримає молитовник. Голову опустив, дивиться у підлогу.
— Пукач не визнав свою провину в умисному вбивстві, — суддя зачитує свідчення генерала. — За його словами, він не збирався вбивати журналіста. Його посадили в службовий автомобіль, а за місто вивезли, щоб залякати й перевірити інформацію, начебто Ґонґадзе займається незаконною шпигунською діяльністю. Пукач накинув ремінь на шию журналісту, щоб налякати, а смерть була нещасним випадком, оскільки ремінь випадково переламав хрящ на шиї.
Генерал не підводить голови. Близько 13.00 суддя оголошує 30-хвилинну перерву.
— Враховуючи, що після вчинення злочину Пукач приховав наслідки та довго переховувався, суд дійшов висновку, що ці обставини обтяжують злочин. Керуючись статтею 193 Кримінального кодексу України, суд вирішив призначити покарання у вигляді довічного позбавлення волі, — завершує суддя. Позбавляє генерал-лейтенанта звання, зобов'язує компенсувати сім'ї вбитого моральну шкоду 500 тис. грн. Додатково має компенсувати 100 тис. грн. журналісту Олексію Подольському, якого теж колись побив.
У цей момент Пукач починає щось шепотіти. Потім каже:
— Правду тут хотів знати лише Федур. Не Мельниченко (майор управління державної охорони Микола Мельниченко оприлюднив аудіозаписи, на яких начебто президент Леонід Кучма замовив убивство. — "ГПУ"), а Федур, — тицяє вказівним пальцем крізь ґрати, часто кліпає.
Його запитують, чи погоджується з вироком.
— Я уже все сказав. Про мотиви вбивства запитайте в Кучми й Литвина.
Валентина Теличенко, адвокат родини Ґонґадзе, виходить надвір.
— Суд прийняв цілком адекватне рішення. Але твердження, що вбивство скоєне з власних корисних мотивів — абсурдне. Я ще пораджуся з пані Лесею (матір убитого Георгія Ґонґадзе. — "ГПУ") і готуватимемо апеляційну скаргу. Якщо не вдасться добитися правди тут, звертатимемося до європейських судів. Не можна вважати, що мотивом для вбивства стало бажання Пукача піднятись по кар'єрній драбині. Ґонґадзе не був причетний до роботи в МВС, які тут можуть бути інтереси?
Адвокат не задоволена, що суд не допитав колишнього президента Леоніда Кучму та екс-голову Адміністрації глави держави і колишнього спікера Володимира Литвина.
— Пукач неодноразово згадував їхні імена й перед судом, і під час слухання. Я подавала клопотання, аби їх викликали дати свідчення, але його відхилили, — пояснює.
— До вироку є багато запитань, — каже Андрій Федур, який теж захищав інтереси потерпілих. — Те, що я почув, не задовольнило. У мене інша позиція. Суд не з'ясував, який був конкретний умисел. Тут мала б іти мова про замовне вбивство, але цього не прозвучало. Було дивно чути, як суд оцінив покази одного зі свідків. Їх не взяли до уваги, бо свідок щось зробив неправильно по процедурі.
Із приміщення суду виходить прокурор Володимир Шилов, який підтримував звинувачення.
— Сьогоднішній вирок показав, що генерали теж несуть відповідальність за злочини, — каже прокурор. — І якщо ви правильно донесете цю новину до мас, це буде для них хорошим уроком і профілактикою.
Пукач отримує вісім тисяч гривень пенсії
— Засудженого до довічного може помилувати лише президент, — пояснює 43-річний Олег Левицький, юрист Гельсинської спілки з прав людини. — Тобто замінити довічне ув'язнення на 25-річне. Акт про заміну покарання може бути прийнятий тільки через 20 років відбування покарання.
Але є винятки. Наприклад, коли Європейський суд із прав людини встановить, що в Україні було порушено право на справедливий суд. Тоді держава зобов'язана переглянути рішення суду, можлива зміна вироку. За всю історію вітчизняного судочинства так було лише кілька разів, тому Пукач може сподіватися тільки на помилування.
— Заборона обіймати державні посади для засудженого довічно — це бюрократичний недолік, — вважає доктор юридичних наук Олег Мартиненко, 46 років. — Суддя зобов'язаний був так вчинити, бо Пукач працював на державній посаді. Як Луценку — дали чотири роки і стільки ж — "не займати посади". Всім зрозуміло, що колишній ув'язнений не працюватиме на державних посадах, але так треба за протоколом.
З моменту оголошення Олексія Пукача в розшук і до вироку минуло 10 років. Весь цей час він мав звання генерал-лейтенанта, йому нараховували пенсію.
— Тільки суд може позбавити людину звання, — пояснює Олег Анатолійович. — А от пенсію йому нараховуватимуть і надалі. Вона призначалася в законному порядку, її ніхто не оскаржив. Конфіскація майна на пенсію не розповсюджується. Але чи отримуватиме він її? Якщо віддавати гроші ув'язненому — на нього тиснутимуть інші. Бо один там працює і отримує 500 гривень зарплати, а другий — 3 тисячі пенсії.
Генерал-лейтенанти, які вийшли на пенсію до 2004 року, отримують близько 8 тис. грн пенсії. Ті, хто пізніше — мають понад 10 тис.
Тіло вбитого Ґонґадзе тринадцятий рік лежить у морзі
Георгій Ґонґадзе заснував інтернет-видання "Українська правда". 16 вересня 2000 року його викрали й вбили. У листопаді тіло без голови знайшли у лісі за райцентром Тараща Київської області. Поклали до столичного моргу, однак родичі відмовлялися його ховати. Мати журналіста, Леся Ґонґадзе, не вірить, що тіло належить синові. Дружина Мирослава з двома доньками на той момент виїхали до США.
2008-го суд оголосив вирок трьом убивцям Георгія: полковника міліції Валерія Костенка і майора Олександра Поповича ув'язнили на 12 років, полковника Миколу Протасова — на 13. Четвертого, їхнього керівника Олексія Пукача, на той момент розшукували. Спіймали 2009-го у Житомирській області, де він переховувався за іншим іменем і прізвищем.
2010 року Генеральна прокуратура заявила, що вбивство журналіста розслідуване. Справу передали до суду.
5 
1
Коментарі
6