"Навіщо їх підтримувати, якщо вони все провалюють?"

 

15 грудня відбудуться перевибори у п'яти проблемних округах, де торік не вдалося встановити результати голосування. У Черкасах перевибори проходять у мажоритарному виборчому окрузі №194. Про ситуацію в окрузі та країні говорить політолог Анатолій Фесенко, 45 років.

— Доки в Києві проходять масові акції протесту, в Україні наближаються до фінішу перевибори у п'яти мажоритарних округах. Безсумнівно, спекотна політична ситуація в столиці позначається на виборчій кампанії в Черкасах.

1 грудня на Майдані в Києві зібралися не менш як півмільйона людей. Побили рекорд Майдану-2004. Однак протягом двох днів опозиція примудрилася злити в унітаз величезний кредит довіри, наданий народом.

"Батьківщина", УДАР і "Свобода" не змогли оприлюднити зрозумілу позитивну програму й не озвучили план дій. Провокації біля Адміністрації президента на Банковій загострили ситуацію, але опозиція не зорієнтувалася й перевела політичну боротьбу з вулиці до Верховної Ради. Це дало шанс "регіоналам" перегруповатися і перейти в контрнаступ.

3 грудня опозиціонери винесли на голосування постанову про відставку уряду Миколи Азарова, яка було з тріском провалена — набрала 186 голосів за необхідних 226. Це шокувало прихильників опозиції.

Не дивно, що 3 грудня президент автомобільної корпорації "Богдан" Олег Свинарчук, зробив заяву в пресі про те, що зняв свою кандидатуру з виборів у мажоритарному окрузі №194.

Очевидно, Свинарчук добре розумів, що, не маючи розкрученого бренду в умовах падіння довіри до опозиції, йому буде важко виграти виборчі перегони. Як бізнесмен він зробив раціональне рішення, що можна зрозуміти.

Втім, відмова Свинарчука балотуватися не знімає інтриги щодо результату виборів на окрузі. У грі як і раніше, залишаються Микола Булатецький, Михайло Поплавський, а також депутат Черкаської міськради Олександр Радуцький.

У цій трійці найбільші шанси на перемогу мають Микола Булатецький і Михайло Поплавський.

Микола Булатецький формально йде від опозиції. Ще 2012-го це була величезна перевага, бо використання партійного бренду "Батьківщини" без проблем дозволило мобілізувати прихильників опозиції. ­Однак через рік ситуація змінилася.

По-перше, в Києві в Булатецького не надто міцні позиції через те, що всередині партії йде боротьба між "яценюківським крилом" із "Фронту змін" і старими "бютівцями". Це призвело до того, що Булатецькому складно спертися на консолідовану підтримку партії.

По-друге, серйозні провали опозиції, особливо в останні дні, коли вона не змогла використати масову мобілізацію в Києві, увігнали її виборців в апатію. "Навіщо їх підтримувати, якщо вони все провалюють?" — сьогодні часто чути на столичному Майдані. Справді, шапками, шарфиками й наметами ситуацію в країні не зміниш. Потрібні ідеї та воля до перемоги. Потрібна альтернатива, а не крики "Зека геть!". Сьогодні в опозиції їх немає, на жаль. Михайло Поплавський іде як незалежний кандидат. Високі шанси По­плавському дають 100-відсоткова впізнаваність і самобутній образ українця, який "сам себе зробив". Михайло Михайлович не заморочується складними ідеологічними питаннями. Він будує свою кампанію на простих і зрозумілих гаслах "Україна, сім'я, конкретні справи".

×