— Дівчата, кладіть м'яско слоями — грудінка, філейка, знов грудінка. Сочніше тоді робиться, — каже колегам у цеху 37-річна Руслана Юліна у селі Бугрин Гощанського району Рівненщини. З кількома жінками вона нанизує на шпинделі окремо тонкі шматки телятини та курятини — готують кебаб-донер. Це турецький аналог шаурми. Першу в країні фабрику з її виготовлення "Країна смаку" відкрили у п'ятницю 27 січня.
— Ми тут вже мєсяц готувалися. Спершу учили правильно різати м'ясо, потім готувати донер, — говорить 27-річна Роза Крутій.
— Робота нетяжка, по 8 годин на день працюєм. Обіцяли, скоро буде перша зарплата. Єдине — не можна робити манікюр. Нігті мають бути без лаку і коротко стрижені. Щоб нічо лишнє не попало у мнясо, — розповідають працівниці.
Вони вбрані у білі одноразові халати. Більшість живуть у Бугрині, решта винаймають житло або приїжджають із навколишніх сіл.
Начальник цеху 32-річний Абульфаз Аллахвердієв стежить, щоби помічники вчасно підвозили до столів ящики з м'ясом. Готові кебаби обмотують харчовою плівкою та везуть на заморозку.
— Обмазуємо шматки чорним і червоним перцем та особливою турецькою приправою — сумішшю меленої зіри та інших прянощів. Рецепт вам назвати не можу, — всміхається Аллахвердієв. Розмовляє російською з легким акцентом. — Конкурентів у нас багато, бо цехів із виготовлення донеру в країні вистачає. А от фабрика такої потужності — перша. За добу підприємство виготовляє 25 тонн продукції.
Близько 11.00 до цеху заходять губернатор Василь Берташ, 51 рік, і міністр аграрної політики 52-річний Микола Присяжнюк. Вони щойно з відкриття — перерізали стрічку на головному вході й тепер роззираються в цеху. Тут тепло й пахне прянощами.
— Ого, яка ковбаска, — урядовець схвально оглядає 15-кілограмовий кебаб, який запакували у плівку. — Я люблю кухні різних народів світу, але українська мені до вподоби найбільше. У мене сьогодні робочий візит на Рівненщину. Перед фабрикою оглядали великий молочний комплекс у цьому ж районі на 1400 корів. З такими перспективами село може жити.
Генеральний директор Андрій Козачук, 32 роки, пропонує гостям скуштувати щойно зготований донер і веде їх до окремої кімнати.
— У нас працюють 90 людей, переважно жінки. Обирали, щоби були охайні та відповідальні. Зарплати їм будуть залежно від виробленого, 1200-1500 гривень на місяць, — каже директор.
"Країна смаку" — спільне українсько-азербайджанське підприємство. У його будівництво та обладнання інвестували близько 7 млн євро.
— Вуличну шаурму досі брала рідко. Не знаєш же, з якого м'яса. Але тут надивилась, як воно робиться, і тепер постійно купую додому. На смак негостре. Їмо нарізане до картоплі або з лавашем, капустою і майонезом, — говорить працівниця 34-річна Олена Козаченко. — У мене ж вдома шестеро мужиків — п'ятеро братів і ще син. Для них без м'яса і обід — не обід.
3 
1
Коментарі