— 99 відсотків виходять звідси зі словами: "Я не читав, але книжка дуже гарна", — розказує журналіст Микола Савельєв, 46 років. Він прийшов на презентацію твору 59-річного Сергія Германа "ВМХ: повість про велосипед без сідла" у Львові.
Сергій — чоловік радника президента Ганни Герман, 52 роки. Надрукував повість у львівському видавництві "Піраміда". Презентацію проводить в актовому залі Порохової вежі. Приміщення не опалюється. Присутні кутаються в теплий одяг, хукають на руки.
— Першим читачем була моя дружина, — говорить директор "Піраміди" 45-річний Василь Гутковський. — Каже: "Василю, це книжка про тебе".
Автор виступає менше 2 хв. Одягнений у сірий костюм, навколо шиї довгий шарф. Про зміст книжки не каже. Говорить лише, що події відбуваються у 2004–2005 роках у Львові та Києві, в період Майдану. В анотації зазначено, що головний персонаж — чоловік, який зробив успішну кар'єру. А зараз досяг піку самотності.
— Книжка — то таке, — зітхає автор. — А от зустрітися при нормальній нагоді вдається рідко. Перед тим як нести у видавництво, показав твір трьом людям. Хто автор, не говорив. Усі сказали, що така книжка має право на існування.
— Буде продовження? — запитують із залу.
— Краще заспівати одну лебедину пісню, ніж розтягувати це на арію, — відмахується Сергій Герман. — Думаю, людство нічого не втратить без моїх книжок.
65-річний Юрій Гресько приніс на презентацію номер львівської газети "Ратуша" за 19 серпня 1991 року — день, коли у Москві стався переворот. На першій шпальті надруковано: "Не виключено, що ви читаєте останній номер газети". "Ратушу" тоді редагував Сергій Герман.
— У нас із Сергієм спільне хобі, альпінізм, — розказує Гресько. — За яку б вершину він не брався, всі підкорював. Так ми і на пік Леніна зайшли (7134 м. — "ГПУ"), і на пік Кольцова, і на інші. Тому знаю: раз узявся щось писати, значить, щось у цій країні зрушилося.
Для присутніх накривають шведський стіл. Доки всі розливають горілку і їдять канапки, автор підписує книжки. Їх продають по 45 грн. Герман довго думає над тим, що написати.
— Давай скоріше, — підганяє його дружина. Спостерігала за презентацією з першого ряду.
— Уже йду, — відказує той. На решті примірників нашвидку ставить підпис.
2 
1
Коментарі