30-річній Лесі Слюсаренко із села Ягубець Христинівського району на Черкащині три роки тому дали житло від роботи. Вона працює у школі вчителькою української мови й літератури.
— Я із сусіднього села Сичівка. Працювала там. Чотири роки тому переїхала в Ягубець, — розказує. Це село невелике — живуть 1140 осіб. — Жила на квартирах у бабусь. Та з хазяйкою важко. А зараз сама собі хазяйка — і гостей запрошу, і телевізор гучно вмикаю.
Хати в селі зараз коштують кілька тисяч доларів.
— У центрі продають трикімнатну квартиру за 5 тисяч доларів. Для мене то велика сума, — говорить Леся.
Районний відділ освіти закуповував житло для вчителів. За хату, де зараз живе Леся, заплатили 4 тис. грн. Будиночок у центрі села, неподалік від школи. Раніше в ньому жив завуч із родиною. Переїхав до іншого міста. Директор школи запропонував житло Лесі.
У будинку — дві кімнати, кухня й веранда. У дворі — сарай, садок. Біля хати 10 соток городу. У помешканні Леся пофарбувала підлогу, поклеїла шпалери. Батько вставив скло у веранді. Вигоди — на вулиці.
— Я — людина сільська. Надвірним туалетом не злякаєш, — сміється. — А от газ хочу провести.
Хату опалює дровами. Купила машину дров за 450 грн. Леся Слюсаренко має право приватизувати це житло.
Треба зібрати 26 документів та довідок
— За останні чотири роки закупили лише дві хати для сільських вчителів. За кошти місцевого бюджету, — розповідає завідувач районного відділу освіти Христинівської райдержадміністрації Руслан Олійник, 37 років. — Звісно два будинки — мало. На черзі в нас шість учительських родин. Серед сільських освітян популярне молодіжне кредитування. При обласній держадміністрації працює фонд підтримки індивідуального житлового будівництво на селі — програма "Житло вчителям".
Сільський учитель може отримати кредит під 3% річних.
— Треба зібрати 26 документів та довідок. Люди користуються таким кредитом охоче — робота на селі є і можливість отримати житло є. Це вам не банківські умови з шаленими відсотками. Зараз ми помагаємо одному сільському вчителю отримати такий молодіжний кредит.
Михайлина Кузнєцова, 27 років, півроку тому народила третю дитину. З чоловіком орендують двокімнатну квартиру у столиці. Чоловік займається дрібними ремонтами.
— Як народився найменший Єгорчик, стали думати, де взять коляску. Беушна коштує 500 гривень. Для нас це дорого, — пояснює Михайлина. — Знайома підказала сайти в Інтернеті, де люди пропонують забрати речі задарма або за символічну платню — пиво, цукерки, фрукти. Знайшли дитині коляску. Потім підсіли на пошуки дармових речей, ще й сусідів підсадили.
Нещодавно безкоштовно забрали 50 трилітрових банок.
— У мене мати в селі. Садок має. Чому для консервації не взяти. А одна родина переїздила до іншого міста. Новіші речі забрали. А старі віддавали. Ми взяли ліжко, комод і сервант. Сусіди — пральну машинку поламану знайшли в оголошеннях. Відремонтували за 50 гривень і користуються.
Люди віддають задарма книжки, диски, меблі, одяг. Головна умова — самому забрати річ.
— Купили новий меблевий гарнітур. Старий віддаємо, — пояснює киянин Олексій Гальянцев, 32 роки. — Живемо на 14-му поверсі. Це ж чималу суму треба заплатити, щоб його винести з квартири і вивезти на смітник. А може, в когось немає взагалі. То хай забирають, тільки щоб самі винесли.
Валерій віддає будівельні матеріали, які лишилися після ремонту.
— По півмішка цементу чи 20 плиток не продаси. Тому віддаю просто так. Як куплять пива — буде класно, — каже.
Віктор Коломієць виграв два рюкзаки, 10 чашок і флешку
35-річний Віктор Коломієць з Умані на Черкащині захоплюється акціями від торгових марок.
— Уперше спробував три роки тому, — розповідає. — Я курив цигарки "Вінстон". Пачки збирав. Потім у них шурупи та всякі дрібні речі складаю. Розпаковував пачку, цигарки в портсигар перекладав, а порожню коробку в шафу кидав. Як назбирається з мішок — везу на дачу. Фольгу та стрічку теж у пачку клав — лінувався до сміттєвого відра нести.
Компанія "Вінстон" проводила акцію: за пачки з-під цигарок давала призи. Треба було пред"явити пачку, стрічку, якою вона обмотана, і шматок фольги, який відривають, коли відкривають пачку.
— Я тоді глянув у свій загашник. Згріб пачки в мішок і поніс до гастроному.
Віктор отримав два сині рюкзаки, 10 фірмових кружок, дві попільнички та кілька запальничок.
Каже, відтоді захопився. Від "Нескафе" отримав фірмову кружку. На фіналі чемпіонату "Ді-джус гол" — кепку та флешку.
— Така в магазині 90 гривень коштувала, — каже Віктор.
Олена МАРЧЕНКО
1 
1
Коментарі