"Коли взнала, які ціни будуть на газ, у мене істерика була"

 

Вінничани 32-річні Вікторія та Олексій Червонюки гроші на проведення газу збирали п'ять років.

— Нічого собі не купувала. Доношувала старе взуття. Як рвалося, то клеїла і ходила дальше. Блузки штопала, носків не мала нормальних. Все збирала на той клятий газ, — каже ­Вікторія. — Чоловік на заробітки їздив. Нам включили газ наприкінці жовтня. Я врубала котла наповну. Раділи, що нарешті нагріємося. Повикидала старі одіяла, що раніше на підлогу клала для теплоти. В нас груба на дві кімнати. В третій постійно було холодно. Вище 15 градусів температура не піднімалася. На кухні плитою гріли. Вода лиш холодна була в хату заведена. Всю зиму в двох штанах, трьох носках ходили. Лягали спати вдягнутими. А цієї зими лише у футболці ходила.

На підведення газу й обладнання родина витратила 40 тис. грн. Купили варочну поверхню, двоконтурний котел, щоб була гаряча вода. Зробили нову систему опалення.

— Врізатися до газової труби в середньому коштує 12–15 тисяч гривень. Газконтора привозила труби і крани. Решту треба було самим купити, — додає. — Коли минулого тижня взнала, які ціни будуть на газ, в мене істерика була. В місяць ішло 500 "кубів". Тепер треба платити 3800 гривень. Це вся чоловікова зарплатня. Я вже себе гризу: краще б за ті 40 тисяч шубу купила.

— Коли все село 2007-го вело газ, дід наш не хотів. Казав, марна трата грошей, дорого. А це торік надумав підключити. Мовляв, тепло постійно і дрова не треба рубати, — говорить 79-річний Федір Мельник із села Демидівка Жмеринського району на Вінниччині. Допомагав підключити газ родичу 83-річному Миколі Онищуку. За те, щоб врізатися до газової труби на вулиці, заплатили 7740 грн.

– 2007-го це було дешевше. Тоді люди платили десь по 2 тисячі, але самі рили траншеї до хат. Тепер, хто новий підключається, треба гроші ще й людям роздати по дворах за їхню роботу, — каже Мельник. — Довго газ для села добивалися. Років з вісім по різних інстанціях їздили, просилися, писали заяви. Як село газифікували, почали селитися молоді сім'ї з дітьми. Демидівка за 20 кілометрів від обласного центру. Їздять автобус та електричка. Багато людей працюють у Вінниці. Раньше в усіх стояли груби, палили дровами. Але щоб так опалювати, комусь треба постійно сидіти вдома. А газовий котел включив — і забув. Нема мороки ходити ­рубати дрова, шукати, де вугля купити.

Виносить із хати зошит, де щодня записує витрати газу, чи довелося допалювати грубою.

— Найбільше за газ плачу в січні. Тоді нагоряє 465 "кубів". Як уряд рахував пільговий тариф, не уявляю. В пільгові 2,5 тисячі "кубів ми ледь влазили, а тепер норму ще зменшили.

×