У середу в столичному крематорії, що на Байковому кладовищі, півсотні людей прощаються із Ігорем Компанцем, 40 років. Він один із п'ятьох чоловіків, які в неділю 10 червня загинули в авіакатастрофі біля аеродрому "Бородянка" під Києвом. Літак попав у буревій, здійснив аварійну посадку в полі. У салоні були 17 спортсменів-парашутистів та троє членів екіпажу. 15 осіб потрапили до лікарні з травмами.
О 15.00 біля ритуальної зали припаркований білий мікроавтобус із труною. Поруч стоїть Ігорева дружина Світлана, 38 років. Одягнена у чорну шовкову сорочку та спідницю. Бліда, в неї червоні очі.
— Ми на дачі під Києвом на вихідних були. У неділю ввечері вдома побачила в новинах, що літак упав. А наступного дня знайомі подзвонили, що Ігор розбився, — розказує киянка Дарія Алексєєнко, 57 років. Вона працювала з Компанцем. — Він дуже активний був, усі вихідні з родиною кудись із наметами ходив. Сину їхньому років 13.
Пригадує, що робочий день у Ігоря починався ще до прибуття в офіс.
— Сходами підіймається — говорить по мобільному з клієнтами. Приходив рано, йшов пізно. Відпустки не брав. На першому місті в нього була робота, на другому — син. Раніше Ігор у Петра Порошенка працював, вони спілкувалися. Дуже любив домашню їжу. Коли у когось день народження справляли на роботі, то хвалив приготовані страви.
Розпорядниця похорону просить занести до зали труну. Вісім чоловіків обережно беруть за ручки.
— Не так. Берите снизу и ногами вперед, — каже розпорядниця у довгій чорній сукні та блакитних босоніжках.
Біля домовини на лаві сидять мати 75-річна Світлана Миколаївна, дружина та старший брат — 55-річний Олександр. Коли знайомі й родичі попрощалися, труну кладуть у металеву нішу. За кілька хвилин та опускається. Жінки плачуть.
Ігор Компанець киянин. Закінчив Харківський авіаційний інститут. Кажуть, захоплювався небом: парашутним спортом, парапланами, дельтапланами. Із родиною жив у двокімнатці на столичних Позняках. Працював у туристичній компанії "Супутник-Україна". Очолював департамент авіаперевезень. Там же менеджером улаштувалася дружина. Сиділи в одному кабінеті.
— Жена с малым отдыхали в Тунисе, когда это случилось. Вернулись в воскресенье вечером, — у колеги Ігоря, 26-річної Оксани Щербак, біжать сльози. — Він наче все це передбачив. Із понеділка вчив мене, що робити у випадку "раптом щось". У неділю пізно ввечері я побачила на мобільному пропущений дзвінок від Ігоря. Певно, це вже після трагедії обдзвонювали знайомих.
Співробітники згадують, Компанець днями отримав сертифікат — як відзнаку за стрибки з парашутом. Хвалився цим на роботі.
— Мама його відчувала недобре. Мені у вихідні дзвонила, — говорить бухгалтер Галина Гребенюк, 54 роки. — Він нам завжди про стрибки розказував, що це такий адреналін. А цього разу промовчав. У п'ятницю виглядав життєрадісним. Із шаурмою на роботу прийшов.
Підходить мати. Вона розмовляла із сином по мобільному в суботу.
— Сказав, щоб я не хвилювалася. "Я суботу побуду в Бородянці, а потім приїду". В неділю мав зустріти Свєту з відпочинку. Наступного дня, як почула по радіо про літак, відразу подумала, що це Ігор, — плаче.
Слідчі транспортної прокуратури Київської області з'ясовують причини трагедії.
2 
1
Коментарі
5