— У четвер о 20.40 я шось на кухні робила, зять із дочкою дивилися телевізор. Чуємо, завищали тормоза на дорозі, щось як бахнуло! Не вибух, а такий глухий удар. Зять Іван схопився, вибіг надвір. А в нас фура стоїть на подвір'ї і людина мертва під нею, — розповідає Іванна Кулик, 53 роки, із села Дідилів Кам'янка-Бузького району на Львівщині. Вона з дочкою 28-річною Оксаною та її чоловіком Іваном живуть у будинку на вул. Київській, 33.
Селом пролягає міжнародна траса Київ–Чоп. Кожні 5 хв. нею мчать фури, маршрутки. Увечері 13 жовтня в напрямку Львова їхала вантажівка "Рено-Преміум". У герметичних контейнерах везла 12 т високотоксичного порошку — мононітрохлорбензолу.
Раптом водій звернув праворуч. Вантажівка в'їхала у сад Куликів, врізалася в яблуню, потім — у електроопору. Кабіна відірвалася й перекинулася набік. У кузові відкрилися покришки семи контейнерів.
У Дідилові живуть близько тисячі людей. До Львова — 29 км. Двір Куликів від траси відділяє рівчак без води та металева огорожа. Стара дерев'яна хата акуратно побілена.
Опівдні 14 жовтня у дворі бігають два дворняги. Іванна та її дочка Оксана в теплих куртках пораються в саду. Збирають у кошик яблука, розкидані поміж рештками автомобіля. Троє чоловіків-сусідів прибирають металеві уламки, ремонтують сітку.
— І що тепер з тими яблуками робити? Їх, певно, навіть худобі давати не можна. Шкода, така гарна яблуня була, — Іванна показує на дерево, розламане навпіл. — Треба спиляти її, — каже чоловікам.
Каже, через пережите вночі не спала, болить голова, понизився тиск.
— Ту страшну картину — розламана кабіна на моєму подвір'ї і мертвий чоловік під нею — ніколи не забуду, — продовжує Іванна. — Сама фура, крита брезентом, стояла наполовину на нашому подвір'ї, наполовину на трасі. А кабіна відірвалася, перевернулася кілька разів. Біля неї лежав водій, головою вниз. Зять набрав по мобільному нашу фельдшерку Ніну Тульську. Вона за пару хат живе, прибігла, перевернули чоловіка. Але він уже неживий був. Зять побачив, що з фури видно бочки із перехрещеними кістками і черепом. Побілів, достав телефон і почав у МНС дзвонити.
За 20 хв. приїхала "швидка" з Кам'янки-Бузької, за 40 хв. — міліціонери. За годину зі Львова прибули рятувальники.
— Нас спочатку в хату відправили, ми без світла сиділи перелякані, — каже Оксана Кулик. — А смерділо хлором так, що вдиху не можна зробити. Еменесники були в масках і защитних костюмах, а нам би хоч хтось сказав, що це таке і що робити. Рівно опівночі в хату зайшов міліціонер. Каже: беріть паспорти, гроші і йдіть до родичів ночувати, ми село евакуйовуємо.
Відселили 60 жителів навколишніх будинків. Кулики ночували у родичів на околиці села. О 9.00 у п'ятницю повернулися додому. Опівдні на вулиці з'явилася електрика.
— О дев'ятій ранку на дорозі було стільки машин, що я ще зроду не бачила. Стояло три-чотири джипа, якесь начальство звідти виходило, чотири машини МНС і чотири "швидкі", автомобіль санепідемстанції, міліцейські машини. Нам голова Кам'янка-Бузького району Петро Замула пообіцяв, що компенсує всі збитки від аварії. Але хтось би пояснив, чи можна нам тут жити, чи висипався той отруйний порошок чи ні? — каже Іванна Кулик.
Сільський голова Дідилова зараз на лікуванні, на місце аварії приїхав війт сусіднього села Банюни Михайло Костюк.
— У повітрі відчувався важкий запах хлору. Я і медсестра зараз погано себе почуваємо, є тяжкість у грудях, — каже. — О четвертій ранку всі каністри та бочки перевантажили в інше авто і вивезли. Мені ніхто офіційно нічого не пояснював, але я чув, що той мононітрохлорбензол був у 50-кілограмових контейнерах, пару з них були розкриті. Селяни полякалися, але зараз нормально почуваються, по медичну допомогу ніхто не звертався.
— Жителям Дідилова не варто панікувати. На щастя, речовина не потрапила в ґрунт чи питну воду, — говорить Сергій Ющенко, 52 роки, з обласної санепідемстанції. — Сполуки мононітрохлорбензолу випаровувалися у повітрі, люди погано себе почували через різкий запах. Але його розвіяв вітер. Там уже все в нормі. Раджу не їсти фруктів, які були на місці аварії.
Правоохоронці припускають, водій міг заснути за кермом.
— Майже всі аварії, що стаються в Україні з фурами, — через недосипання водіїв, — каже далекобійник із 18-річним стажем Олег. — За правилами, в кабіні мають бути двоє шоферів. Один їде, інший відпочиває. Та нам це невигідно. За ходку заробляємо близько двох тисяч гривень, самі харчуємося. Якби їздили вдвох, заробіток треба було б ділити. Тому майже увесь час — у дорозі. Спимо по кілька годин. Та й то сон не спокійний, бо весь час прислухаємося, чи соляру не крадуть. Мені он два тижні тому цілий бак спустили. Раз за разом п'ємо каву, але то не допомагає. За кордоном — строгі правила. І напарник має бути, і 8 годин обов'язкового відпочинку. Там у кабінах спеціальні лічильники ставлять, які фіксують час руху і стоянки.
— Фура перевозила високотоксичні речовини з порушеннями, без жодних надписів, що всередині небезпечний вантаж. Бочки були з одним, а не подвійним дном. За законодавством, такий вантаж мали б супроводжувати міліціонери, і це не повинно бути вночі, — каже депутат Львівської обласної ради, голова комісії з питань екології Ірина Сех, 41 рік.
Один міліграм убиває людину
Небезпечну речовину везли із Горлівського хімзаводу на Донеччині на утилізацію в Німеччину. Завод закрили 1995-го. Він був єдиним підприємством в Україні, що виробляло високоякісну вибухову речовину для боєприпасів та мононітрохлорбензол для фарбової та хіміко-фармацевтичної промисловості.
— Мононітрохлорбензол — речовина першого класу небезпеки. До організму людини може потрапити через повітря та через поверхню шкіри, — розказує доцент кафедри органічної хімії Львівського університету ім. Івана Франка Василь Матійчук, 39 років. — Негативно впливає на весь організм. Токсикологи називають цю речовину кров'яною отрутою. Вражає насамперед серце, печінку, селезінку та кістковий мозок. Один її міліграм при потраплянні в організм убиває людину. Ознаки токсичного отруєння — різко знижується рівень гемоглобіну, виникають порушення центральної нервової та серцево-судинної системи, з'являється висип на шкірі.
3 
1
Коментарі