Майже кожному великому історичному потрясінню у Європі передувала втома. Втома від сумління. З особливою жорстокістю це правило увиразнилося в ХХ столітті. Ця трагічна закономірність відбирає право мовчати тепер, коли невпевненість знову запанувала в Європі.
Навколо оптимістичних перспектив Європейського Союзу зійшлися хмари економічних труднощів і соціальної тривоги. На дорогах з'явилися сотні тисяч біженців з інших земель. Вибух терору підірвав спокій досі найбезпечніших місць. Колективні проблеми стали для багатьох дратівливим подразником.
Втома від безупинного потоку загроз була очікувана. Проте й сама вона стала небезпекою: втома спричиняє моральне збайдужіння, у стані якого легко піти на компроміси з правдою. Саме тому Європою шириться політичний популізм з його простими відповідями на складні запитання. Саме так посилюються ксенофобія і шовінізм як захист від чужинців. Саме так зростає бажання сховатися від проблем, уникнути додаткової відповідальності, замкнутися у власній втомі. Це називається самоізоляцією.
Розгорнута Росією війна проти України, окупація Криму, збройне втручання на Донбасі, десятки тисяч жертв, півтора мільйона внутрішніх переселенців належать саме до тих проблем, від яких європейський обиватель хоче сховатися за власною втомою. Щоденні російські диверсії, провокації і шантаж перестали вражати частину європейського політикуму. Вони вже звикли до цієї війни. Рутина притупляє емпатію. Байдужість урівнює жертву та агресора.
Але війна Росії проти України триває. Агресія продовжується.
Одночасно в Україні відбувається драматична боротьба нового зі старим — і ця боротьба не гарантує блискавичної перемоги, бо її миттєво не сталося в жодній європейській державі. Люди гинуть щодня, а війна триває повільно, вона виснажує. Саме тому втома Європи — це найбільший союзник агресора, який зі зброєю в руках порушує цивілізований світоустрій.
"Утомитися від України" й заплющити очі на злочини Росії в Україні та повернутися до звичайного ведення справ із Кремлем виглядає гидко правдоподібним рішенням. Але це страхітливий самообман. Життя в Європі змінилося. Однією з головних причин є відновлення зовнішньої агресії на цінності, сенс і спосіб європейського життя. Жодна спроба сховатися у власній оселі не поверне колишнього спокою.
У час, коли Об'єднана Європа все-таки намагається віднайти точку опори, цим зверненням ми, представники різних держав, закликаємо європейських політиків та громадськість знайти інтелектуальні і моральні сили, щоб не допустити так званої втоми від України і спокуси умиротворення російського агресора. Ця недуга означатиме лиш одне — втому від самих себе, власних цінностей, самої ідеї братньої Європи.
Закликаємо всіх мислячих людей нашого спільного європейського простору виявити солідарність і знайти мужність, щоб виступити супроти викликів самоізоляції, ксенофобії та популізму, які здатні розтерзати Європу.
Єдиним орієнтиром, який може вберегти Європу від помилок чи малодушності, є етичний вибір. А отже, дотримання цінностей, які й сформували європейську цивілізацію. Такий етичний вибір має передбачати перевагу вартостей свободи й верховенства права над аморальними компромісами "реальної політики", перевагу колективної солідарності і взаємної підтримки всупереч самоізоляції, перевагу ідей побудови Об'єднаної Європи над локальними союзами інтересів та амбіцій.
"Втома від України" — це метафора. Вона також стосується ставлення до всієї іншої Європи, яка, попри географічну близькість, залишається ментально нерозпізнаною для короткозорого Заходу. Багато залежить від самих держав цього регіону — від підзвітності та ефективності їхніх влад і зрілості суспільств. Але Європі потрібно докласти зусиль для розпізнання цих "забутих" народів.
Етичний вибір повинен передбачати включення України у ментальну карту Європи. Така інклюзивність стосується й Грузії, Молдови та, зрештою, й всіх держав Східної Європи, чия присутність в рамках Європейського Союзу повинна раз і назавжди стати буквальним політичним і духовним фактом.
Європа не може сховатися від самої себе.
Найдужче Європі треба остерігатися втоми від сумління, втоми від самої себе.
Не біймося майбутнього. Творімо його разом.
15 вересня 2016 року
3 
1
Коментарі