— Не буде щастя тим, хто гуляє в такий день, — каже літня жінка в зеленій хустці. — Це гріх — святкувати, наїдатися та напиватися, коли згадують тих, хто помер від голоду.
У суботу о 15.18 повз пам'ятник Тарасу Шевченку в центрі Львова проїжджає весільний кортеж. Машини сигналять. У цей час біля монумента проходить віче в пам'ять про загиблих під час Голодомору 1932-1933 років. Зібралися близько 500 осіб.
Автомобілі зупиняються неподалік. Наздоганяю двох дружок.
— Ми бачимо, шо люди зібралися. А шо сталося? — невисока брюнетка називається Анастасією. — Річниця Голодомору? А ми тут до чого? То погано, але ж не ми вибирали, коли гуляти весілля. Мертвим байдуже.
Люди стоять півколом. Усередині лампадами викладене слово "пам'ятаємо", цифри "32-33" та великий хрест. На підніжжя пам'ятника виходять 10 священиків.
— Якби всі пам'ятали про Голодомор, то розмов про Митний союз не було б, — каже в мікрофон православний священик. — І дуже боляче бачити ці весільні автомобілі, бо коли в одних скорбота, а в інших свято — це не по-християнськи.
— Збирали на полях померзлу бараболю, жолуді натирали, кропиву, лободу, — говорить Євген Сивак, 92 роки. Народився на Сумщині. — Багато людей померли.
О 16.00 оголошують хвилину мовчання. Через перехрестя проїжджає трамвай, хоча міська влада обіцяла зупинити в цей час рух транспорту.
— Уперше прийшов на таке віче з дітьми, — каже викладач університету ім. Івана Франка Тарас Лильо, 38 років. — Старшій доньці 8 років, вона починає цікавитися історією України. Сьогоднішня акція допоможе їй трохи осмислити ще одну подію. А форма проведення таких акцій не має великого значення. Головне, щоб не будували політику на Голодоморі й не спекулювали цим питанням.
2 
1
Коментарі
11