Дев"ять годин шукали 2-річного Степанка із села Жабиня Зборівського району Тернопільщини. Хлопчик грався у піску біля свого дому. О 21.15 його мама, 22-річна Наталя, пішла до хати, щоб нагріти їсти. Коли за 5 хв. вийшла надвір, дитини ніде не було.
— То не годен переказати, шо ми пережили. Жабиню оббігали вздовж і впоперек. Спочатку шукали самі, із молодшою дочкою Оленою, 18 років. Потім допомагали сусіди. Відгукнулося усе село. Але Степанка ніде не було, — розповідає баба хлопчика Ольга Шимчук, 48 років. — О першій ночі викликали міліцію, прокуратуру. Уже хтозна-які версії розробляли. Перевірили криниці. На цвинтарі були. Я всім дякую, що так помагали, що такі дружні були. За здоров"я односельців до церкви дала.
Родина Шимчуків живе на окраїні села. За кілька метрів від дому починається поле. Мама хлопчика Наталя навчається на п"ятому курсі Тернопільського педуніверситету. Батько 27-річний Андрій працює на меблевій фабриці в обласному центрі. Того дня він заступив на зміну.
Тої ночі у селі люди не спали. Молилися, щоб дитина знайшлася. Промовляли молитви уголос і на вулицях, і в хатах. Їздили машинами й освітлювали дорогу. Були буквально у кількох десятках метрів від Степанка. Та не побачили його.
Дитину знайшли о шостій ранку наступного дня. Він через поле попри ліс дійшов аж до хутора поблизу села Надільне. Це уже у Львівській області, за 1,5 км від Жабині. Господар дому Володимир Беш вийшов зранку із хати, бо почув гавкіт псів. У кущах побачив хлопчика. Той плакав, бо загубив дорогою один тапочок. Другий тримав під рукою.
Володимир Беш забрав дитину до будинку. Нагодували молоком, розтерли ручки і поклали спати. Степанко казав, що його маму звати Таля. Усміхався до людей і просив цукерку.
Чоловік тим часом вийшов із дому і почав питати, чи ніде не шукають хлопчика. Заготівельник молока Олег Кульпа, який живе у Жабині, зателефонував до родичів дитини.
— Я як почула, кинулася бігти до того хутора. Усю ж ніч дитину шукали, а вже світало. Видно, наш Степанко має сильного ангела-хоронителя. Жодної подряпинки. Тільки трошки попечені ручки. Бо десь у кропиву по дорозі заліз, — продовжує Ольга Шимчук. Від хвилювання плаче. — Уже кілька днів минуло, а тільки починаю відходити від того шоку. Без страху на поле не можу дивитися.
Дитину оглянули лікарі. Сказали, що хлопчик здоровий. Має лише невеликий нежить.
— Степанко, як більшість дітей, у рік почав ходити. Ніхто не сподівався, що у 2 роки і 4 місяці він здійснить таку подорож, — каже його мати Наталя.
1 
1
Коментарі