— Торік наприкінці квітня їздила з чоловіком до родичів на Самбірщину. Біля села Луки зупинилися, бо попри дорогу такі красиві квіти цвіли, — розповідає львів'янка 35-річна Валентина Кость. — Майже чорні голівки квітів на зеленій траві. Нам хтось із місцевих cказав, що це долина чорних тюльпанів. Зірвала кілька штук, щоб показати дітям, але вони на очах зів'яли.
Вчитель біології луківської школи Зінаїда Криницька, 63 роки, називає галявину уздовж траси Самбір–Львів долиною рябчиків.
— У народі квіти також називають черевичками. По-науковому це рябчик великий або російський. Ще одна назва — рябчик шаховий. Квітки на стеблі розміщені у шаховому порядку. І пелюстки, ніби розграфлені на темні та трохи світліші квадрати, як шахова дошка. Жодна інша рослина такого окрасу не має. Формою нагадують кухлик.
Рябчики цвітуть упродовж трьох тижнів з кінця квітня. Рослину занесли до Червоної книги. В Україні росте на Закарпатті у Виноградівському районі. Квітам підходять торфовища, старі болота, вологі луки.
— Якраз таких лук багато біля нашого села, — каже Зінаїда Сергіївна. — Коли я 40 років тому починала працювати у школі, то квіти розросталися на кілька гектарів. Тут не можна було ні орати, ні копати, лише косити. Не орють і тепер, але рослин стає щороку менше. Люди й випалюють минулорічну траву, що теж згубно впливає на рябчики.
Минулого літа через прорив дамби місцевої річки Стрвяж вода розлилася. І багато цибулин підгнили.
— Долина стала вужчою і віддалилася від села на кілометр.
57-річна Оксана Польова родом з Лук, але 40 років живе у Львові. Говорить, малою бігала на луки, рвала великі оберемки квітів.
— Не знали, які це унікальні квіти. Для нас це не було якоюсь особливістю, ростуть собі та й ростуть. Люди із села викопують цибулини рябчиків, щоб посадити біля хати, але ні в кого не приймаються. Хочуть рости там, де поселила їх природа.
2 
1
Коментарі