У четвер близько 9.00 центр Києва безлюдний. Іде дощ. Хрещатик, що весь буде фан-зоною для футбольних уболівальників, чисто виметений. Уздовж вулиці можна помітити хіба кілька недокурків, біля дерева стоїть порожня пляшка з-під пива. На майдані Незалежності прибиральниця змітає сміття. Те, що не вдається зібрати на совок, скидає у каналізацію.
— У вас гарно, особливо центр міста, — каже англійською у середу по обіді американець Ніко Вандервей із Флориди. Несе на плечах 7-річного сина. Приїхав на запрошення ділових партнерів. Вони обіцяють зводити на футбол. — Київ чимось схожий на Париж чи Берлін. Багато старих будинків. Ми зупинилися в готелі з видом на Дніпро. Дуже красиво, але все псує недобудова поряд. І надто мало людей знають англійську. Зайшов у магазин купити води. Довго пояснював, що мені треба.
За два дні до початку чемпіонату на майдані встановили велику сцену та екран. Закінчують накривати білий купол над віп-місцями. Будівельники монтують торгові ятки на Хрещатику. На вулиці лежать дерев'яні піддони, кабелі та запаковані столи. Їздять навантажувачі. Біля столичної міськдержадміністрації — два ряди великих прозорих контейнерів для сміття. Їх розставлять по периметру фан-зони.
У деяких ятках торгують. За півлітра пива "Карлсберґ" просять 20 грн, "Львівське" — по 14. Булочку з маком продають за 5 грн, чипси — за 7 грн. Цінники написані українською та англійською.
— Чтоб сюда попасть, нужно было пройти собеседование. Знания иностранных языков обязательно. Платить обещают хорошо, — бармен Наталія наливає пиво за шинквасом.
На входах до фан-зони встановили відеокамери. Біля Головпоштамту по тротуару проклали червоні комунікаційні труби.
— Шо, воно дасть прибуток? Для людей, які тут живуть, якісь пропуска повидумували, станції метро закриті будуть. Щоб попасти додому, чортзна-куди треба обходити. А потом іще місяць це все прибиратимуть, — Віталій Григорович, 69 років, лузає насіння біля знака "нульовий кілометр". Лушпайки кидає у паперовий пакет із "МакДональдза". — Тут олігархи відмивають гроші. Більше половини розікрали. Стадіон київський обійшовся в два рази дорожче, ніж у Польщі. Це Євро нам, як собаці п'ята нога.
На східцях навпроти Головпоштамту троє хлопців із Рівного у червоно-чорних вишиванках грають на бандурах. Навчаються у столичному музучилищі. На літо їх виселили з гуртожитку, мусили винайняти квартиру.
— Слухають нас переважно українці. Але найбільшу суму отримали від іноземця. Чоловік кинув був 500 євро, — всміхається 16-річний Руслан. Починають співати "Ніч яка місячна". Перехожа кидає у футляр 2 грн.
Поряд зі станцією Хрещатик п'ятеро будівельників закінчують монтувати фан-куточок для шведських уболівальників. Поставили 30 дерев'яних столів та лав. Їх розглядає 70-річна жінка із полотняною торбою. Називається Тамарою із села Пухівка на Київщині.
— Хароші столи, у селі пригодилися б. Я недавно їздила в Польщу, то там скромнєє.
Навпроти входу до підземки 22-річний Віктор у темних окулярах їсть хот-дог і запиває пивом. Приїхав із Донеччини, продає квитки на футбол. За один на матч Україна — Швеція просить 70 євро.
За 2,5 год. у центрі не видно жодного безхатька. 45-річний Павло із замотаною ногою стоїть у підземному переході на майдані Незалежності.
— Три дня тому міліціонер Коля сказав: забирайся з Хрещатика, щоб люди не бачили. Я взяв милиці й пошкандибав сюди. Стою тут або на вулиці Некрасовській. Кидають мало. Буває, в день не зароблю даже на пачку сигарет.
Павло жебракує п'ять років. Доки сестра не продала їхній будинок, жив у Херсоні.
— На Хрещатику за день мав 50 гривень. Хватало і на їду, і на кусок мила. Зараз усе позагороджували. Залишили на місці тільки одну безруку. Її ніколи міліція не чіпає.
Близько 18.30 починається гроза, злива. Люди тікають у підземні переходи, ховаються у магазинчиках фан-зони. Потік із вул. Городецького затоплює пивні ятки. У наметах працівники стоять по кісточки у воді.
— Часть палаток поставили на ливнёвки и вода не успевает уходить. Мы не ожидали такого дождя, — чоловік років 30 у салатовій накидці з написом "Охорона" ховається у недобудованій крамничці.
Двоє французів голосно перемовляються. Англійську розуміють дуже погано. На всі запитання всміхаються і вигукують англійською: "Франція — переможець!". З піднятими руками, стиснутими в кулак, ідуть у метро.
У торговому центрі "Глобус" фарбована білявка у білих штанях тримає за руку чоловіка в жовтогарячій футболці і джинсах.
— Київ приємно здивував. Усміхнені люди, на вулиці порядок. Усюди карти, у метро станції оголошують, — говорить американка 37-річна Елізабет.
Її чоловік Джонатан, 39 років, додає з акцентом:
— Все очень красиво, — російську він учить самостійно.
Витягують із пакета дві куплені синьо-жовті футболки з написами "Україна". До Києва подружжя приїхало тиждень тому. Збираються на футбол, потім провідають знайомих у Житомирі. Винаймають квартиру в центрі столиці. Її оренду оплатили друзі.
— Підозрюємо, що помешкання дуже дороге, — говорить Елізабет.
2 
1
Коментарі
7