Дмитро Сівоконь боровся за життя 12 днів

 

24 липня в Харківському госпіталі помер старший лейтенант 39-річний Дмитро ­Сівоконь з 57-ї мотопіхотної бригади. Отримав поранення 13 липня.

Тоді російські найманці обстріляли позиції захисників України біля села Кринички Старобільського району на Луганщині з 120-міліметрових мінометів і 152-міліметрової артилерії. Командир роти Андрій Бєляєв загинув, п'ятеро його побратимів отримали поранення. Дмитрові Сівоконю осколки посікли ноги, шию, застряли в легенях. Виник пневмоторакс — закупорка легеневої артерії. Щоб не відчував болю, його занурили в медикаментозний сон.

— Дмитра одразу поклали до реанімації, — розповідає волонтерка Ярина Чаговець. — Наступного ранку він отямився, сам дихав. Потім стало гірше. Його під'єднали до апарата дихання, зробили кілька операцій.

Дмитро Сівоконь родом із міста Скадовськ на Херсонщині. З дружиною виховували доньок — 2,5 та 9 років. Від першого шлюбу має 13-річного сина.

На війну пішов добровольцем 2014-го. Проходив службу на посаді головного сержанта взводу в спецпідрозділі військових сил правопорядку "Сармат". Отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта та перевівся в окремий мотопіхотний батальйон "Кіровоград", що входить до 57-ї бригади ім. Кошового отамана Костя Гордієнка.

— Патріот і професіонал. Мав чіпкий погляд на несправедливість. Перевівся до Скадовська, коли народилася друга донька. Хотів більше часу проводити з дітьми, — каже Антон, 30 років, боєць 57-ї бригади. — Ми думали, одужає. Однак Бог вирішив забрати його в рай.

×