Львівський мер Андрій Садовий, 41 рік, мешкає у двоярусній квартирі на останньому поверсі новобудови по вул. Рудницького. 1 кв. м житла в елітному районі коштує приблизно $1500. У під"їзді чергує вахтер. Майданчик на першому поверсі заставлений дитячими візками, санками, велосипедами.
Двері помешкання на шостому поверсі відчиняє господар. Він у голубій тенісці та джинсах.
— Вибачайте, але капців нема, — каже дружина 35-річна Катерина.
— У цю квартиру ми переселилися сім років тому, коли народився найстарший син Іван-Павло. Катерина підмовила на купівлю просторішого житла. Я піддався, — говорить Андрій Іванович.
Садові виховують чотирьох синів. 7-річний Іван-Павло другокласник. Глядіти молодших 5-річного Тадея-Луку, 4-річного Михайла та Йосипа, якому трохи більше року, допомагає матір Катерини — Марія Кіт, 61 рік.
На стінах фломастерами та олівцями криво намальовані пальми, річка, сонце, тварини. Над ними написи великими літерами — "гіпопотам", "пінгвін", "олень".
— Діти і в альбомах малюють, і на стінах, — розповідає батько. — Не розумію сімей, де все стерильно чисто — ніде ні пилинки, ні іграшки розкиданої. Там або батьки деспоти, або діти хворі.
Над дитячими малюнками висять тарілки, церковні образи, картини.
— Дорогих не маємо. Катерина купує полотна, як буває на виставках. Беремо не через художню цінність, а що сподобалося.
Іван і Тадей на столі складають містечко з конструктора "Лєґо".
— Його ми найбільше любимо. Також подобається ходити на плавання і шахи. Плавання люблю, бо як стрибаєш у воду з розбігу, то окуляри злітають, — ділиться Іван. — Іще ходимо на айкідо, але там погано. Дуже пити хочеться, як бігаємо. У школі люблю урок мистецтва — черепи малювати.
У спальні на другому ярусі прокинувся Михайло. Поряд із широким ліжком упритул стоїть дитяче двоповерхове.
— Ми тут усією сім"єю спимо. Тільки мама в сусідній кімнаті, — показує Катерина.
— Іван прокидається швидко, бо йде до школи. О пів на дев"яту ранку виходить із хати. Я теж у цей час біжу в ратушу на нараду, — говорить Андрій Садовий. — А хлопці люблять поспати до дев"ятої-десятої. Для Івана довго обирали школу. Зупинилися на "Ерудиті", бо там демократично ставляться до дітей. Директор грає на саксофоні. До школи Івана збирає і проводить бабця Марія.
Марія Василівна на кухні смажить деруни.
— Деруни в суботу зранку — наша традиція. А вареники в неділю, — каже.
— Раз на місяць Андрій іде в супермаркет і закуповується, — говорить Катерина. — Уміє вибирати добрі продукти: дорогий сир, якісну олію, рибу, оливки. Узагалі в хаті господар — він. Якщо щось ламається, я дзвоню йому. Сміття виносять Іван із бабцею, як збираються в школу. А уроки з Іваном — це мій обов"язок. Інколи аж голова болить від їхньої біганини. Тоді добре помагає вигляд ремня. У вихованні дітей я більше криклива. Чоловік намагається вести з ними бесіди.
Андрій Садовий зранку в неділю готує для родини вівсяну кашу.
— Після сніданку йдемо до церкви на вранішню службу. Андрій полюбляє ходити в різні церкви, аби бачити, що там і як. Коли сідаємо до столу, любимо заспівати пісню Богу, щоб нам благословив їжу.
У кутку кухні під іконками стоїть клітка з папугами Чікою і Іллюшею.
— Їх нам подарували. Думали, що Чіка — хлопчик. Але через півтора року папужка почала нести яйця — і стала Чікуня. Пізніше нам привезли Іллюшу. Уночі можна перестрашитися, як вони тріщать.
На мікрохвильовці кілька пляшок з-під вина.
— Андрій не любить алкоголю. Зрідка повертається з роботи, питає: "Може, винця?" Це означає, що в чоловіка добрий настрій. Як приходить знервований, кажу дітям: "Усі розбігаємося! Тато злий".
— Я, коли втомлений, іду в аквапарк. Пропливаю в басейні 1,5 кілометра. І втому як рукою знімає.
2 
1
Коментарі
1