— Раз в десять дней нам дают по килограмму гречки, риса и сахара украинские военные, — розповідає 34-річна Наталія Шмель із Луганська. — Буває, чекаємо по 2–3 години на машину. Коли приїжджаю, то черги ніхто не дотримується. Всі лізуть одне з-поперед одного. Особливо ті, хто з дітьми. Готові очі видряпати.
— Магазини не працюють. Та й грошей нема ні копійки. Трохи картоплі передала мама з батьком. Вони три роки тому купили хату в Хмільнику на Вінниччині. Туди переїхали, як почалася війна. Буряка та моркви привезла сестра чоловіка з Донецька.
— Можна отримати п'ять варіантів пайків, — говорить місцевий 55-річний Олександр Пригожин. — Основні від української армії. Є від ЛНР, Червоного Хреста, Ахметова та зальотні — ті, що привозять волонтери. Найкращі від Ахметова. Туди входить кілька пакетів круп, консерви, пляшка олії. Приносять додому. Треба показати паспорт, підписатися, що отримав. Пайок дають раз на 20 днів. Червоний Хрест і військові з обох боків видають свої пайки в центрі. Машини стоять переважно біля магазинів чи ринків. У їхніх пайках — по дві пачки рису або рис і гречка, пляшка олії та рулон туалетного паперу. Наші жартують, щоб не обіжралися. Привозять раз на 10 днів.
Військові часто діляться продуктами, що привозять волонтери.
— Ми переїжджали на іншу базу. Продуктів мали цілий склад, але везти з собою не могли, — розповідає Олександр із батальйону "Донбас". — Вирішили роздати місцевим. Спочатку люди підходили організовано, кожному в руки давали по пакету. Хто з дітьми — пригощали печивом та цукерками. Та через хвилин 15 зчинилася бойня — почали відбирати один в одного продукти. Довелося кидати пакунки в натовп. Там їх ловили. Діти, жінки топталися одне по одному. З пилюки піднімали печиво, цукерки.
1 
1
Коментарі