— Уже набридло на сонці лежати. Йдемо на екскурсію — тут на другому березі озера є волинське "Межигір'я". Яник-молодший з Азіровим приїжджали, — 25-річний львів'янин Андрій із дружиною Оксаною відпочивають на озері Світязь у райцентрі Шацьк на Волині. Одягають футболки та шорти, йдуть на автобусну зупинку. Прямуємо за ними. Півгодини чекаємо автобуса.
В урочищі Гряда, за 5 км від Шацька, на березі Світязя стоять п'ять відпочинкових особняків. Поряд — вертолітний майданчик. Місцеві кажуть, усе це належать екс-комуністці Оксані Калетник. Мовляв, побудувала на замовлення молодшого сина Віктора Януковича.
До Гряди погоджується підвезти місцевий синім бусом-"Мерседесом".
— Туди маршрутки майже не ходять, хіба на замовлення. Як дасте по "двадцятці", підкину на саму дачу. Накрали в нас землі й будуються, — торочить дорогою водій, називається Ярославом.
Виходимо на початку урочища. Натрапляємо на стару базу відпочинку нововолинських шахтарів. Стіни тут потріскали. Трохи далі — облуплений магазин та медпункт. На вулиці, що веде до озера — старі хати, паркани валяться. На подвір'ях розкладені намети.
— Це державні дачі. А держава бідна, то немає за що ремонтувати, — шепоче на вухо місцева 50-річна Ганна Потуряк, велосипедом везе дві картонні коробки з пончиками. Продаватиме на озері по 6 грн. — Тільки отам видніється палац, — показує на високу огорожу. За нею височіють шість дашків, покритих металочерепицею. До котеджного містечка веде асфальтована дорога. З обох боків — колона ліхтарів.
— Торік тут нічого не було, а цього року — паркан виріс. Кому це все належать, не знали. Після буремних подій на Майдані, виявилося, що синові того горе-президента. Та ми втішилися. Думали, дітей на роботу влаштуємо. А хазяїн хоче з резюме, — перекривлює Ганна Потуряк. — Прибиральниця має бути до 25 років і знати англійську мову. У нас тут роботи нема. Тільки за сезон, коли є віддихаючі, щось вторгуємо, а так пропаденіє.
Біля входу — кована залізна брама. На ній напис: "Правий сектор" — організація взяла маєток під громадський контроль. Телефонуємо до її волинського осередку. Кажуть, туди час від часу навідуються представники самооборони Майдану. Обласна прокуратура з'ясовує, кому належить відпочинковий комплекс.
На воротах — домофон. Натискаємо на кнопку.
— Можемо подивитися дачу? — запитуємо в чоловіка, який відповідає на дзвінок.
— Нікого не пропускаємо, маємо наказ. Тут ніхто не живе, — відповідає. Оксана та Андрій ідуть геть.
Після 5-хвилинної суперечки охоронець таки відчиняє браму.
— Сьогодні ви подивитися, а я завтра без роботи залишуся, — каже сивий чоловік у камуфляжних штанях. Називатися відмовляється.
— Тут новий власник, порядна людина. Чого ходити? У мене троє дітей. Зараз через вікна позазираєте, а ми із Климовичем завтра будемо зазирати, хто б нас на роботу взяв, — кричить зі сходів повний чоловік у шортах. На його шиї товстий золотий ланцюжок із масивний хрестиком. Переконуємо, що маємо дозвіл з обласної ради. Пропускають.
Територія, де стоять будинки, близько 85 соток. Обсаджена туями, декоративними ялинами та яблунями. Довкола викладена бруківка. Вимощені доріжки, встановлений великий гриль.
— Ландшафтний дизайн. Дуже красиво зроблено. Дівчинка приїздила з Києва, сиділа над кожною стежкою по кілька днів. Камінчиками різнокольоровими обкладено. Газон вистрижений, — веде тротуаром Климович. — Ні Януковича, ні Азарова тут не було. Будинки мали здавати для відпочинку лише цього сезону. Люди говорять, що ця місцина сподобалася сину Януковича. Він кілька років тому брав тут участь у ралі. Азаров колись був із робочою поїздкою на Волині, його наш колишній губернатор Климчук на Світязь запросив. Той стояв біля озера — руки мив. От і пішла слава, що то їм належить. А кому насправді — один Господь знає.
Просимось усередину будинків.
— Я не маю ключів. Як змінився власник, їх у нас забрали. Там ще ремонт незакінчений.
Підходимо до будинку, де, за словами охоронця, лазня. Через вікно видно басейн. Умивальники з білого мармуру.
В охоронця дзвонить мобільний. Він відходить.
Заглядаємо у вікна. На першому поверсі мармурова підлога з мозаїкою, у спальнях — із дубових дощок. З дуба виготовлені масивні різьблені стелі. Меблі італійські, не розпаковані. Плазмові телевізори в целофані.
— Так про що ми говорили? — повертається охоронець. — Так от, власник у нас дуже добрий. Він у "Лісовій пісні" в Пісочному (село Пісочне Ковельського району Волинської області. — "ГПУ") для хлопців, які в АТО постраждали, оплатив відпочинок. Як одні побудуть, інших привозять, за всіх платить, — чухає потилицю. — А тут не знаю, кому належала земля. Троє власників було. Одне другому перепродували. Три роки тому сельсовєт виділив землю. Був порядок, коли ці дачі будувалися. Власники поприбирали пляж, завезли піску. Щовечора уборку робили. Люди дуже задоволені були. А того року, як наробили шуму, що це комунякам чи "регіоналам" належить, то деякі дурні мало не гранати кидали. На початку весни з десятеро таких буйних у масках увірвалися на територію. Зайшли до нас у кабінку, почали нищити монітори. На 15 тисяч гривень клопоту наробили. Казали, що "коктейлями Молотова" все закидають. Для чого? Воно ж для людей зроблено. Подібного в нас не знайдеш. Кругом одна совєтчина. Тепер це майно арештували. Люди не заїжджають, пляж ніхто не прибирає, — веде у напрямі вертолітного майданчика.
— Ну все, ходіть уже, а то проблеми матиму, — охоронець постійно поглядає на камери відеоспостереження. Виводить нас на вулицю.
Із пляжу повертаються троє жінок з дітьми. Малі заглядають у прочинену хвіртку.
— Мама, глянь, як там класно. Чого ми тут не жили, — запитує білявий хлопець років 10.
— Та тут, бач, як обгородили — і глянути не можна. Для царів зроблено, а не для таких смертних, як ми. По телевізору бачила, як Азаров біля цих дач руки мив. Ці злодюги накрали, тепер відгороджуються, — повертають до сусіднього відпочинкового комплексу "Ромашка".
110 тисяч євро коштує котеджний будинок на 100 "квадратів" від будівельної компанії "Хонка". Особняк цієї фірми стоїть у колишній президентській резиденції Віктора Януковича "Межигір'ї". Комплекс на Світязі зведений із матеріалів "Хонки" — на стінах є її фірмовий знак. Модель будинків, як у Шацьку, називається лілія.
1,5 тисячі гривень отримує охоронець котеджного містечка на Світязі.
985 доларів — такий цінник висить на світильнику в коридорі одного з будинків волинського "Межигір'я".
Кожен будинок має власника
— Це — приватна власність і поки що не доведено, що маєтки належать комусь із сім'ї Януковича. Сумніваюся, що хтось із власників, які значаться в офіційних документах, приїде на Світязь, — каже голова Народної самооборони із Шацька Олександр Положевець, 31 рік.
За документами, кожен будинок волинського "Межигір'я" має власника. Серед них — київська фірма "Грін Віллас", Олена Григор'єва з Херсона, Марія Генова із села Багате Одеської області, Володимир Ареф'єв із Донецька та Володимир Заєць із Маріуполя на Донеччині.
Про Ареф'єва, Генову та Зайця інформації нема. Говорять, що це підставні особи. Олена Григор'єва — підприємець, надає послуги з нерухомості. Засновником "Грін Віллас" є Наталія Чайковська — заступник голови правління інвестиційної групи компаній "Фінанси. Інвестиції. Менеджмент". Її гендиректором і співзасновником була нардеп, екс-комуністка Оксана Калетник. Вона — у списку 200 найбагатших українців. Її двоюрідний брат — Ігор Калєтнік, колишній керівник митниці та віце-спікер, після розстрілу Майдану в лютому втік до Росії, але повернувся — у квітні прийшов до парламенту. Кажуть, Оксана Калетник виступила посередником під час купівлі нерухомості на Світязі для Віктора Януковича-молодшого.
3 
1
Коментарі
1