— Комп'ютерними іграми захоплююся з другого класу. Зараз здебільшого це роблю на мобільному телефоні, — розповідає 30-річний Олексій Чередник із Києва. Працює юристом.
— Граю щодня в метро і коли їду у відрядження в інше місто. Це такий пришвидшувач часу — година за грою проходить, як 10 хвилин.
Найбільше любить грати в автоперегони. Інколи запускає "тетріс" або "шахи". вісім років тому після закінчення університету чоловік страждав на залежність від гри. Через це рік не міг влаштуватися на роботу.
— Батьки найняли психолога, але робота з ним нічого не давала. Я повертався до гри за два тижні, — каже Олексій. — Із залежності допоміг вийти батько. Більше місяця грав зі мною в улюблені ігри. А потім на початку весни подарував абонемент катання на картингах. Через місяць віддав ключі від своєї машини із техпаспортом. Заправляв авто. До ігор повертатися стало нецікаво. Виникло бажання пограти на комп'ютері тільки через чотири роки. Навіть скачав з інтернету гру, але так і не запустив, бо на той час було чимало клопотів із новонародженою донькою. Дуже втомлювався за день на роботі.
2 
1
Коментарі