— Такого хлопчика сьогодні ховають молодюсінького. Кажуть, своєю смертю вмер. Але хіба в такому возрасті є болячки? Я думала, його вбили, — каже повнувата літня жінка.
2 липня о 10.30 сидить на лаві біля Свято-Успенського собору в центрі Полтави. Об 11.00 тут має розпочатися прощальна панахида за 31-річним Богданом Кириченком із Києва. Він — двоюрідний брат мільярдера 39-річного Андрія Веревського та зять полтавського міського голови Олександра Мамая, 46 років.
Кириченко помер від гострого нападу панкреатиту, за офіційною версією медиків. 29 червня його тіло знайшли в яру біля столичної Великої Кільцевої дороги.
— Богдан виїхав велосипедом на ранкову прогулянку. О 10.20 нам повідомили, що його нема. Якийсь чоловік ішов по березові гілки для віників і натрапив на тіло, — розповідає двоюрідний брат Олексій Мушак. Цієї ночі в нього народилася донька. — Мабуть, Богданові стало погано і він з'їхав з дороги перепочити. Тільки от велосипеда немає. Хочемо знайти людину, яка його вкрала. Вже є балачки, що смерть пов'язана з родинними зв'язками — із Веревським і Мамаєм. Але це брехня. Богдан — не побитий, немає слідів від удару машини.
Біля церкви паркуються з десяток іномарок і "швидка". Збираються близько сотні людей, несуть квіти із синьо-жовтими стрічками. За 15 хв. до початку панахиди під'їжджає чорний мікроавтобус "Фольксваген". Із великим букетом червоних троянд із передніх дверцят виходить Андрій Веревський — голова правління агропромислової компанії "Кернел". Вона експортує зернові культури, виробляє соняшникову олію, зокрема марок "Стожар", "Чумак домашня", "Чумак золота". Торік журнал "Фокус" оцінив його статок у $1,2 млрд. Веревський у синьому приталеному костюмі, неголений, в окулярах. Разом з іншими заходить у церкву, стає біля стіни. Схиляє голову, втирає сльози хустиною.
Червона труна стоїть посеред храму. Богдан Кириченко накритий синьо-жовтим прапором. Світловолоса дружина 26-річна Наталія Мамай-Кириченко гладить чоловіка по грудях, її підтримує батько Олександр Мамай.
— Богдан був справжнім патріотом своєї держави, — каже наприкінці служби архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір, 35 років. — Він народився в Росії. Часто з батьками переїжджав із місця на місце, а в сьомому класі поселився в Україні. Відтоді розмовляв тільки українською. Це була його принципова позиція.
— Він вишиванку практично не знімав. Під час революції був на Майдані, — говорить чоловік у синій футболці. Ім'я та прізвища не називає.
Після 40-хвилинної панахиди труну вантажать у синій мікроавтобус, поруч сідають Олександр Мамай із донькою. Богдана Кириченка везуть ховати на Єврейське кладовище.
— Я говорив із лікарями. Кажуть, дивно, що Богдан так швидко помер після приступу. У таких випадках людина може прожити ще годин 4–5, і є шанс її врятувати. Те, що з ним сталося, буває раз на тисячу випадків, — тихо каже чоловік, на вигляд років 50, у світлих джинсах.
Богдан Кириченко мав фірми з рекламного бізнесу. У нього залишилися дві доньки.
2 
35413
Коментарі