"Куди дівається продукція? Все летить, наче у прірву. Купонна система не допомогла. Достаток товарів можна побачити тільки по телевізору, і то в репортажах з-за кордону. За розмовами забули про людину і її потреби. Верховній Раді треба відкинути непотрібні балачки й серйозно зайнятись добробутом. Отоді на Україні й політична обстановка стабілізується, і з суверенітетом владнається", — писала газета "Голос України" 14 серпня 1991-го.
Преса слугувала основним джерелом новин. Писали про діяльність органів влади та компартії, публікували репортажі з подій та листи читачів. У серпні 1991 року багато уваги приділяли страйку шахтарів, новому союзному договору, заколоту Державного комітету з надзвичайного стану — ГКЧП. Були й публікації про те, чим жили люди перед проголошенням Незалежності України.
Селяни бідкалися неврожаєм зернових. Проте збіжжя скуповували брокери з Росії.
"Керівники колгоспу імені Мічуріна з Донеччини завантажили КамАЗ із Володимирської області РРФСР ячменем. Держзамовлення ще не виконано, та й для власних потреб не запасено хліба, — писали "Сільські вісті". — Тільки пильність працівників Слов'янського посту ДАІ допомогла вчасно перехопити вантаж і повернути зерно до господарства".
Багато людей почали заробляти перепродажем товарів у Польщі. Це явище прозвали "шмотковий туризм".
Зростала соціальна напруга, люди помічали нерівність.
"Зрозуміла, що більшість членів партії — нечесні люди, — писала до редакції "Голосу України" читачка. Її лист опублікували у газеті. — Як тільки збори — так і п'янка, заїзди в ліс, на дачі. Всілякі пільги, путівки, пайки. Народ перестав їм довіряти".
Демократизація суспільного життя наприкінці 1980-х дала поштовх розвитку культури. Найбільшою подією в Україні став другий фестиваль "Червона рута". З 9 по 18 серпня 1991-го його проводили в Запоріжжі. Не всім подобався український дух дійства. "Молодь України" описала, як із магазину вибігла продавщиця й називала іногородніх бандерівцями, засуджувала українську мову. Інші погрожували гостям розправою.
"Тяжко було учасникам. Думали, а чи вдасться доспівати до кінця "Підпільника Кіндрата" чи "Неопалиму купину" і щоб мікрофон не відімкнувся", — писала "Молодь України".
Тоді ж керівники Дніпропетровської області розпорядилися не пускати охочих вшанувати пам'ять отамана Івана Сірка біля села Капулівка. Виставили кордони міліції, щоб перешкодити "національному шабашу" та "бандерівському свавіллю".
1 
1
Коментарі