64-річний Василь Сташко із села Сосонка під Вінницею знайшов у комині горіхи, які понаносила білка.
— Три роки не палив грубу, бо газом обігріваю хату. Як оце почалися перші холода, думаю, трохи протоплю. Наклав дров, запалив. А дим весь у комнату пішов — мало не вчадів, — розповідає. — Узяв совок, поліз на горище. Розбив один кірпіч на лежаку, а там сила-силенна горіхів напхано. Я вигрібаю, а їх всьо є й є.
Василь Сташко назбирав два великі мішки.
— Тьоща Марія полущила. Відвіз на базар, уторгував десь 800 гривень. Я здогадувався, що білка носить горіхи через комин. У мене дерево над хатою росте. Їй легко цибнути на хату і вилізти на комин. А вночі білки спати не дають. Лежу, чую, як затарабанять, зашарудять. Дочка з інституту приїхала, забігає: "Тату, ти бачиш, що робиться". Чутно, як котяться горіхи. Навєрно, там не одна білка, а ціле сімейство. Якось розклав мокрі горіхи на горищі сушитися. Через кілька днів їх різко поменшало. Я пісочок посипав і побачив сліди білок.
Мисливці кажуть, що ці тварини зазвичай не заготовляють на зиму так багато харчу.
— Вони ж не ховаються в нірку. Тому не складають запаси в якомусь одному місці. Білка спокійно знаходить собі корм узимку — соснові та ялинові шишки, ліщину й волоські горіхи, насіння дерев, — пояснює Станіслав Вовк, 50 років, з обласного управління лісового та мисливського господарства.
Лісники вважають, такі запаси, які знайшов Василь Сташко, могла зробити соня лісова. Її сліди схожі на білячі.
1 
1
Коментарі