"Бійці стояли навколо поранених і не могли нічим допомогти"

 

— Коли я приїхав, думав: добре, побуду волонтером і побачу, що можу зробити. Але Україна стала другим домом. Я завжди тут так почуватимуся — стільки пережив разом із хлопцями з "Правого сектора" й Грузинського легіону. Знаю, побратими завжди приймуть мене. А я допоможу їм, — каже 29-річний Крейг Ланг, доброволець з американського штату Аризона.

Служив на найбільшій військовій базі США "Форт Блісс". Воював в Іраку й Афганістані. Із Близького Сходу привіз медаль за порятунок товариша.

2015-го приїхав в Україну. Два роки воював із "Правим сектором". Потім приєднався до Грузинського легіону. Це підрозділ з іноземців у Збройних силах України.

— Мені подобався "Правий сектор". Але я хотів офіційно воювати в армії і грузини змогли мені в цьому допомогти, — розповідає Крейг.

Яка у вас й інших хлопців із Грузинського легіону мотивація воювати за Україну?

— Я бачив несправедливість у тому, що сталося. У цій агресії проти людей, які просто хотіли бути вільні. Всі ми тут, бо прагнемо допомогти. Це унікальне об'єднання. Легіон, попри свою назву, насправді міжнародний. У нас є люди з усього світу — з Японії, Америки, Німеччини, Англії, Шотландії. Вони мають різні погляди й ідеології. Але об'єднані єдиною метою.

Чи було для вас ясно, хто наш ворог?

— Цілком. Це — Росія.

Ви їхали сюди готові до того, що добровольці не мали достатньо оснащення?

— Привіз із собою чотири комплекти форми, пристрій нічного бачення. Мав й іншу амуніцію та обладнання, аптечки й термоодяг. Наступного року повернувся у США на півроку. Залишив усі ці речі тут. Дещо подарував друзям із "Правого сектора", щось хлопцям із Грузинського легіону. Коли повернувся, привіз ще більше. Але мені завжди доводилося забезпечувати себе всім самостійно.

Які проблеми української армії найпо­мітніші?

— З точки зору моралі та вмотивованості людей — усе гаразд. Але технології, технічне забезпечення відстають від американських. Є проблеми з дисципліною.

Та багато чого стало краще, порівняно з 2015 роком. Коли були поранені, бійці стояли навколо й не могли нічим допомогти. Тоді багато людей не мали знань із тактичної медицини. Зараз у кожного є добре її розуміння.

Чого вам найбільше не вистачає тут?

— Я захоплююся зброєю. Це моє хобі. Мені подобається стріляти по мішенях, на великі відстані. Як іноземцю, доступ до вогнепальної зброї в Україні мені обмежений.

×