Студентам столичного університету ім. Тараса Шевченка, яких завчасно записували на лекцію прем'єра Миколи Азарова, не вистачило місць в аудиторії на 200 людей. 1 вересня урядовець приготував для них виступ "Місце і перспективи України в нестабільному та мінливому світі".
— Все, не пускаем! Больше мест нет, — командує один із охоронців біля двох металошукачів у коридорі університету. Близько 30 студентів мовчки розходяться. Не пускають і журналістів.
— Лекція для студентів. Ви там заважатимете.
За кілька хвилин до зали пропускають проректорів і головбуха. Вони стоячи зустрічають прем'єра. 63-річний Микола Азаров відкладає вбік написану для нього лекцію. Виходить до трибуни й 1,5 год. російською говорить "від себе":
— Хочу, щоб ми з вами разом подумали: чому Україна не стала будинком, де люди шукають сховища? Чому за 20 років міністри і президенти не зуміли цього зробити. Це тому, що до керівництва прийшли люди, які ніколи не приймали самостійних рішень. Цим самим можна пояснити й кризу 2008 року. Міністри уряду Тимошенко відмовилися схвалювати директиви для підписання газових контрактів із Росією. Тому вона створила фальшивку і дала на підпис керівнику "Нафтогазу".
У нього хрипне голос. Ректор Леонід Губерський приносить склянку "Моршинської". Азаров за кілька хвилин її випиває.
— Що нам тепер робити з цим контрактом? Ми будемо переходити на видобуток власного палива та скорочувати придбання дорогого російського газу. Рано чи пізно кабальні угоди будуть анульовані.
Губерський вручає премє'єру університетську медаль та голограму Скіфської пекторалі. Проводжає до виходу.
1 
1
Коментарі
2