22-річний киянин Павло Немчицький із 2009 року нелегально відвідує зону відчуження.
— Весна — найкраща пора туди йти, — розповідає Павло. — Літом у спекотні дні в повітря підіймається багато пилу, а він радіоактивний. І комарів тоді багацько. Ніякі креми і спреї не допомагають, з'їдають живцем.
Павло — системний адміністратор, має вільний графік роботи. 21 березня з двома друзями — дизайнером 23-річним Маркіяном і 25-річним Кирилом, власником продуктового кіоску, на чотири дні поїхав у зону. Усі троє холостяки.
— З автостанції "Полісся" маршруткою доїхали до села Потоки. Краще бути там після заходу сонця, бо на трасі часто роблять об'їзд прикордонники. Ризикнули, не хотіли чекати темряви. Місцеві в колючому дроті зробили багато дірок, бо часто ходять у ліс по гриби і ягоди. Навіть стежки протоптали.
Перші 10 кілометрів долаємо сосновим лісом. Він не зарослий, іти легко. Найскладніше — перейти річку Уж. Уночі температура близько нуля. Роздягаємося, пакуємо речі у великі пакети для сміття. Ідемо вбрід босоніж і без одягу. Вода крижана, глибина по груди. На дні багато корчів, після цього ноги подерті, у синцях. Набираємо води у пластикові пляшки — вона рудувата, віддає болотом.
Під ранок прийшли в покинуте село Корогод. Більшість будинків там обвалилися. Знайшли цілий цегляний. Усередині порожньо, меблів немає, шибки вибиті. Спали на горищі на сіні й тирсі у спальниках. Уночі падав дощ, але дах не протікав.
Уранці пішли шукати місце, де тягне мобільний зв'язок. Із кущів вискочила перелякана козуля — за пару метрів від нас. А за нею — два вовки молоді. Нас не побачили.
Цілий день спали. Уночі взяли курс на Прип'ять. На підході є ділянка, що перетинає так званий західний радіаційний слід. Сюди подув вітер у перші години після аварії на Чорнобильській АЕС. Радіаційний фон тут може перевищувати норму в тисячу разів. Контрольно-пропускний пункт "Прип'ять" обходимо кущами. Нас почули місцеві собаки. Загавкали. Відсиджуємося в якомусь будинку кілька годин, доки все стихає.
У Прип'яті зайшли в школу. На підлозі розкидані книжки, плакати, зошити. Я знайшов на парті зошит із класною роботою за 26 квітня 1986 року. 4-класниця писала диктант про Леніна, як він любив дітей. Зошит пожовклий, але чорнило видно чітко. Бачив ще дитячі малюнки — пінгвіни, гірські пейзажі, аплікації.
Прип'ять уся в 9-поверхівках. Усередині дворів за 25 років нападала купа листя, яке перегнило. Дитячі майданчики позаростали деревами, кущами. Будинки порожні — батареї поспилювали, ванни викидали через вікна і здали на брухт. У деяких квартирах збереглися дивани, шафи — майже як нові. В одній такій ночували, на сьомому поверсі. Вікна виходили на центральну площу. Звідти бачили групи туристів, їх навесні возять багато. Іноземці в респіраторах і білих захисних костюмах. Платять за екскурсію 100 доларів. Єдине місце в зоні, де існує загроза життю — зруйнований четвертий блок. На решті територій фон у порівнянні з 1986-м знизився в тисячі разів.
У Прип'яті ми були два дні. Увечері пішли назад. Зустріли лісника. Сховалися, щоб не здав міліції. За ніч пройшли 40 кілометрів без зупинок. На світанку вже були в селі Потоки. Встигли на автобус до Києва.
Міліція штрафує на 410 гривень
Павло Немчицький бере із собою у Чорнобильську зону наплічник, спальний мішок, килимок, запас їжі.
— Завдяки газовому пальнику запарював мівіну, робив чай. Раніше брав дозиметр. Після Фукусіми почалася паніка, і ціни на прилади зросли в кілька разів, то я продав свій за 2,5 тисячі гривень. А купив його колись за 700.
Компанію для походу нескладно знайти в інтернеті. Посилений інтерес у молоді до Чорнобильської зони пов'язаний із популярною комп'ютерною грою "Сталкер". Думають, що там водяться мутанти.
Було таке, що на півдорозі нелегальні туристи не витримували і здавалися міліції. Із них стягували штраф 410 гривень.
3 
1
Коментарі
12