Понад сотня екзотичних тварин живуть у приватному зоопарку "12 місяців" біля столиці в селі Демидів Вишгородського району. Зоопарк відкрився 16 травня. Гостям показали чорного ягуара, червоного вовка, камчатських ведмедів, гавайських казарок.
— Будували зоопарк два роки, — розповідає директор звіринцю 47-річний Андрій Левчик. — Гроші дав інвестор. Свого прізвища розголошувати не хоче. Ще в дитинстві мріяв збудувати зоопарк.
Тварин почали привозити на початку весни. Купували в зоопарках інших країн. Всі пристосовані до життя в неволі і спілкування з людьми. Першими мешканцями стали ведмеді, вовки й верблюди. Двох ведмедів — матір і доньку — везли в окремих контейнерах. Коли відкрили, вони довго раділи зустрічі: обіймалися і качалися по траві.
Всіх тварин тримаємо по парі, щоб їм було веселіше.
Територія зоопарку — 16 га. Доріжки викладені плиткою, на клумбах цвітуть ромашки й півники. Біля входу у великому штучному озері плавають двоє чорних лебедів, у меншому — пара пеліканів.
— У більше озеро запустили мальків осетрів, — каже Андрій Анатолійович. — З наступного року за додаткову плату відвідувачі зможуть порибалити. Платитимуть лише за вагу спійманої риби. Якщо підуть з порожніми руками, грошей брати не будемо.
Вольєри з вовками розташовані обабіч озера. Канадські чорні вовки Акела й Ракша стоять під накриттям. Хвости тримають опущеними, скалять до відвідувачів ікла.
— Вони розумні. Вміють виконувати команди. Акела любить гратися з працівниками зоопарку — інколи може підскочити і зненацька схопити когось за штани. Годуємо їх переважно м'ясом, та Акелі більше подобаються яблука.
Показує вставлені у вольєр металеві круглі труби.
— Відвідувачам будемо дозволяти годувати вовків через спеціальні годівнички, — пояснює. — Харчі продаватимемо.
У сусідньому вольєрі з барлогу виглядає білий канадський вовк Вилк.
— Він товариський і дуже грайливий, — продовжує директор звіринцю. — Не їсть, доки з ним хтось не пограється. Поряд живе червоний вовк. Його недавно привезли, ще не адаптувався. Поки що весь час сидить у своїй схованці.
Андрій Левчик веде у приміщення з хижаками. Клітки пофарбовані світло-рожевою фарбою. Від людей тварин відділяє броньоване скло. Білий 4-річний лев Людвіг дрімає на розрубаній навпіл грубій деревині. Коли чує людей, розплющує одне око. Кілька хвилин мовчки дивиться й знову засинає.
— Леви сплять 23 години на добу, — розповідає Андрій Анатолійович. — Людвіг навіть за їжею вставати лінується. Любить, щоб принесли й поклали під носа. У день з'їдає 7 кілограмів яловичини на кістці. У природі леви розвивають швидкість до 40 кілометрів за годину, у стрибку можуть пролетіти 12 метрів. Людвіг розледачів, так швидко давно не бігав.
У сусідньому вольєрі гризуть сіно дві мари. Тварини нагадують кролів, але з короткими вухами, тонкими лапами й довгими хвостами.
— Вони дуже полохливі. Якщо злякати, можуть померти від страху. Годуємо злаковими, травою, листям, морквою та яблуками. Майже не п'ють води, вологи їм вистачає у рослинній їжі. Мари — акуратні. В туалет ходять в одне місце й ніколи не розкидають їжу по вольєру. Коли на вулиці сонечко, витягують ноги і гріються.
Для білого носорога 4-річного Арчібальда Арчібальдовича на вулиці обладнали великий вольєр із неглибоким басейном. Носоріг у приміщенні, бо на вулиці холодно. Всередині стоїть неприємний запах.
— Тут підтримуємо високу температуру, бо носороги люблять тепло, — розповідає завідувач відділу копитних тварин 28-річний Сергій Бурч. — Носорогу на день потрібно 30 кілограмів сіна, 4 кілограми комбікорму, по півтора кілограми моркви і яблук. Сіно любить найбільше. З рук бере. Годувати його не страшно. Зубів у носорогів немає. Ніжно бере їжу губами.
Арчібальд Арчібальдович підходить до годівниці. Треться об неї рогом.
— Любить чухатися й валятися в багнюці, — Сергій везе возиком півтора тюки сіна. Закидає в годівницю. — Зараз Арчібальд важить 2 тонни. Дорослий важитиме вдвічі більше.
У зоопарку працюють 50 людей. Всім заборонено фарбуватися і користуватися парфумами. Тварини таких запахів не люблять. Найближчим часом мають привезти слонів. На них кататимуть відвідувачів.
Вхід коштує 150 грн, для дітей зростом нижче 120 см — 50 грн.
Мавпа Магда спить у дитячому ліжку
У приміщенні для приматів мешкають два десятки мавп. Поперек вольєрів розтягнуті кілька канатів. Наймолодшій вихованці, орангутангу Магді, півроку. У її помешканні стоїть дитяче ліжко з подушкою та ковдрою. Магда в памперсі. Постійно стрибає з одного канату на інший. Робить сальто й висить на одній лапі.
— Любить мандаринки й банани, — розповідає доглядальниця тварини. Разом з Магдою виходить із вольєру. Мавпа тримає дівчину за шию. Коли її починають фотографувати, ховається в працівниці на спині. — А ще дуже любить цілуватися і гратися. Коли заходжу у вольєр, зразу кидається на шию. Коли йду від неї, на прощання завжди посилає повітряний поцілунок.
Дівчина поправляє Магді памперс і чухає задню лапу.
— Наш білорукий гібон Тугук теж дуже комунікабельний. Часто усміхається й показує білі зуби. Коли сердиться, клацає ними й облизується. З Тугуком живуть ще три такі мавпи. Постійно граються в піжмурки. А вранці змагаються, хто кого перекричить.
2 
1
Коментарі