У Флоренції все нагадує про Данте. Є вулиця його імені, церква, біля якої він колись зустрів свою Беатріче і навіть порожня могила поета. Бо насправді він похований у місті Равенна, флорентійці спорудили цей монумент просто на честь свого славетного земляка. Адже він прославив місто на весь світ.
Завдяки "Божественній комедії", написаній не традиційною тоді латиною, а саме "народною" мовою, місцевий діалект став основою сучасної італійської. І переконатися у цьому можна усього за 1 євро. Або за будь-яку суму, яку ви забажаєте дати актору під башнею роду Данте. Артист у середньовічному одязі з апломбом прочитає уривок із "Раю", "Пекла" чи "Чистилища". Така собі міні-вистава під час екскурсії. Дивовижно, але факт. І мова справді мало чим відрізняється від тієї, яку чуєш від перехожих на вулиці. Принаймні, моє "неіталійське" вухо цієї різниці не вловило, вірю на слово. Оплески, "граціе" – і можна іти далі.
Кажуть, назва цього древнього міста походить від слова "квіти" і буквально означає "квітуча". Засновував Флоренцію ще нібито сам Юлій Цезар. Квітів у сучасному місті не дуже багато. Зате шедеврів – хоч відбавляй, це ж бо перша столиця мистецтв. То ж не дивно, що посеред площі Синьйорії розміщений цілий музей просто неба, а експонатами в ньому служать скульптури ще І століття до нашої ери. Проходищ ще кілька кроків вузенькими старими вуличками – і ось уже сучасні художники прямо на асфальті відтворюють "Мону Лізу" Леонардо да Вінчі. Транспорту тут небагато, пройти набагато швидше і легше, ніж проїхати. Отже, новітні копії відомих картин на дорозі збережуться надовго.
Одна із цікавинок Флоренції – це Понте Веккйо, або ж по-українськи "Старий міст". За розміщені на ньому ювелірні магазинчики його ще називають Золотим. Та як би його не називали, залишається одна маленька загадка: де ж сам міст? Якби екскурсовод не розповіла, що ми уже прийшли, ніколи би не здогадалася, що перебуваю на найдревнішому у місті мосту. А все тому, що ця давня пам'ятка архітектури з усіх боків оточена будиночками і жодного натяку на річку Арно не залишилося. Просто ще один квартал. Зате із оригінальною назвою і нагадуванням, що це єдиний у Флоренції міст, що зберіг свій первісний вигляд. Усі інші мости були зруйновані під час Другої світової війни.
Собор Санта Марія дель Фйоре та Базиліка Санта Кроче – це дві церковні споруди у самому центрі Флоренції, які просто необхідно відвідати. Передати словами усю цю велич і красу просто нереально. Ними захоплюються не тільки теперішні туристи. Є відомий історичний факт. У знаменитого письменника Стендаля, коли він виходив із базиліки, було настільки сильне серцебиття і так крутилася голова від побаченого, що він навіть написав про це. У медицині навіть з'явився термін "синдром Стендаля" на позначення сильних переживань від краси. Та не про медицину мова. Просто поруч із такою величчю відчуваєш себе маленькою. І щасливою.
2 
2164
Коментарі