32-річний львів'янин Ігор Губіліт кілька років тому мандрував автостопом Сирією.
"У Сирії в кожному місті є якісь пам'ятки, яким по 2-3 тисячі років, і ви з часом так до них звикаєте, що перестаєте звертати увагу й проходите повз, лінуючись заходити, - розповідає. - Туристів багато нема, бо всі налякані телебаченням і бояться терористів. Я відвідав замок Калаат Рахба, заснований у 9 столітті. Далі фортеця Дура Еропус, що на Ефраті. Від колишньої величі залишилися лише довжелезні кам'яні стіни. Всюди валялися черепки від глечиків, я взав собі вухо давнього глечика на пам'ять, правда боявся, щоб не пришили контрабанду".
Один сирійський нафтовий магнат підвозив Ігоря вантажівкою і запросив до себе на ніч.
"Містер Джелаль розповідав про свого президента Башара Асада, про його сім'ю, і все це з такою любов'ю, наче про власну родину. За час перебування в Сирії я переконався, що любов до президента щира, наче до рідного батька. Портретами покійного президента Хасада Асада і його синів обвішана вся Сирія".
Дамаск вважається одним із найстарших міст планети – виник в 11 столітті до нашої ери. За легендою, саме в цих місцях Каїн убив Авеля.
"З уламків храму християни побудували візантійський собор названий на ім'я Івана Хрестителя: тут свято зберігалася християнська святиня – голова Івана Хрестителя. Над мечеттю в небо спрямовані три мінарети. Мінарет на південно-східному куті носить ім'я Ісуса Христа. Мусульмани називають Його "Ісус, син Марії".
У місті Босра мешканці й до цього часу використовують тисячолітню цеглу.
"Серед руйнувань римської епохи можна побачити розвішану на мотузці білизну, нові двері, засклені вікна і навіть електричні дроти. По римській дорозі, вимощеній кам'яними плитами, бродять віслюки і пішоходи. Люди, як могли, пристосували античну Босру до своїх сучасних потреб", - дивується чоловік.
Серед міст і сіл світу залишилося три місця, де люди до сьогодні розмовляють тим самим діалектом арамейської мови, якою говорив Ісус Христос. Всі ці три місця знаходяться на території Сирії, і найвідоміше з них - Маалюля.
На узбережжі Середземного моря у місті Баніас забрів в один із рибацьких будиночків.
"В будинку мешкали чотири молоді хлопці і старший чоловік - сирійська армія: вони щось охороняли чи чергували, а автомати стояли на видному місці в стороні. Я подивився на автомати й відкланявся було йти, але вони запросили мене до вечері: їли, як в Україні, картопляне пюре, хліб, помідори, правда до картоплі додали якісь приправи. Зброя стояла собі мирно в кутку і ніхто не звертав на неї уваги".
Мандрівник каже, що в Сирії практично нема потреби купувати їжу, люди постійно пригощають, навіть якщо не просиш. Якщо відмовитись від пригощення – дуже ображаються.
"Чергові араби, які підвозили, запросили в гості. Дивитися на мене збіглося половина села, накрили величезний стіл, спочатку подали звичайну їжу, потім солодке, а тоді ще й фрукти. Просили залишитися на декілька днів, сусіди і родичі хотіли, щоб зайшов до них в гості. На дорогу надавали їжі - фрукти, медові соти, хліб. Коли ми йшли до машини, щоб їхати до траси, з будинків вибігали люди і несли подарунки на прощання. Важко було їм відмовляти, та вже не було місця в наплічнику."
5 
2164
Коментарі