Шестеро велосипедистів зі Львова та Тернополя два тижні мандрували Іспанською Каталонією. Розповідають про ціни і умови економного відпочинку.
Якби до Іспанії було не так далеко, і не потрібно було б робити Шенген-візу, то туди б було вигідніше їздити на відпочинок, аніж в Крим.
Головний плюс – всі пляжі безкоштовні. Навіть якщо біля моря фешенебельний готель, то на пляж перед ним може ходити хто забажає.
В перший ж день поїздки ми заблукали, і виїхали за Барселону до моря. Попри те, що це була далека і забита окраїна, травень вважається несезоном і людей практично не було, – там вже працював громадський душ і був доглянутий дитячий майданчик.
На всіх пляжах заборонено розбивати палатки. Казали місцеві, що в глухих місцях можна ввечері розкластися, а зранку зібратися і ніхто не помітить, але ми не пробували. Один раз ночували просто неба в спальниках – це дозволено.
Везли з собою з України крупи і брикети з супами – думали, так зекономимо. Виявилося, що деякі продукти в Іспанії навіть дешевші ніж в Україні. По акції в супермаркетах можна було купити за євро два літри молока. Стільки ж коштувала прекрасна 200-грамова шоколадка з горіхами. За 70 центів брали 5 пачок печива „Марія" – там воно такої ж форми як і в нас, тільки пухкіше і смачніше. За 30 гривень, на наші гроші, купляли шість кілограмів апельсин – меншу упаковку брати було невигідно. Доводилося цілий день возити на багажнику сітку апельсин.
Дорогий хліб. Такий, щоб їсти зі смаком – три євро. Ми брали за півтора євро, подібний до нашого тостерного – такий повітряний, що буханку можна було стиснути в м?ячик, розміром в кулак.
Місцева страва паелья в простенькому барселонському ресторанчику коштує 8-12 євро. В супермаркеті ми за 12 євро купляли продуктів на шість чоловік на два рази – готували їжу на пальнику.
Два рази ночували в хостелах, тричі „дикарями" в палатках, один раз в спальниках, і решту в кемпінгах.
Хостел в самому центрі Барселони зняли за 25 євро з чоловіка – нам дали восьмимісний номер з двоярусними ліжками. Порадував шведський стіл на сніданок, ціна якого входила в проживання. Набрали по дві порції кави, і двічі ходили за добавкою мюслів.
В меншому місті за 20 євро з чоловіка ми жили в хостелі на рівні українського трьохзіркового готелю.
Іспанські кемпінги - це просто рай. Великі мають в собі всю потрібну для відпочинку інфраструктуру – медпункт, душ з пральнею, інтернет-кафе, супермаркет, бар, дискотеку, басейн, спортмайданчики. В одному такому ми платили по 8 євро за добу з людини, і навіть на море не ходили.
Жили поруч з компанією молодих німців, які подорожували по кемпінгах взагалі без палаток, – спали просто в спальниках. Так на кілька євро дешевше.
Європейці приїжджають в кемпінги на „караванах" – будинках на колесах. Деякі такі величезні, що на них збоку можна вчепити кілька велосипедів і ще й мотоцикл.
З червня ціна на кемпінг зростає відсотків на 30. В липні – ще одне подорожчання.
Палатки в диких місцях розбивали в гірській частині Каталонії. Там це також заборонено – але ніхто на це не зважає. Люди самі підказують, де краще зупинитися. Воду набираєш в джерелах, продукти докуповуєш в маленьких магазинчиках – умови для туриста десь як в наших Карпатах.
На 13-денну подорож витратив близько 500 євро. Половина суми пішла на дорогу. Ми добиралися поїздами до польського Катовіце, звідти летіли в Барселону. Більшу частину вартості перельоту становила доплата за рюкзак та велосипед – як спортивне спорядження.
3 
2164
Коментарі
20