40-річний одесит Сергій Чорнишов два тижні прожив у джунглях африканської країни Ліберія. Їздив туди на переговори з племенами. Українець розпочав на заході Африки добувати золото. Пригадує, як його зустрічали місцеві аборигени.
"В буші, це вони так джунглі називають, відчуваєш себе клопом. Бо висота дерев досягає 70 метрів. Внизу росте цукрова тростина. Він схожий на велетенську траву. Сфотографував на такому фоні свій "Хаммер". Він був схожий на червону мурашку. Коли прибув до потрібного села, вийшли усі-усі. Мене представили, як людину, яка дасть людям роботу. Старійшина станцював танець. На своїй мові щось накричав. Кричав так, я спочатку злякався, що він нервується", - пригадує Сергій.
Замість звичного для українців хлібосолу, ліберійські селяни пригощають нарізаним наркотичним горіхом.
"Називають його - пол. Він схожий на каштан. Ліберійці, перед тим, як йти працювати, їдять його, і працюють, як на батарейках. Потім насипали мені величезну тарілку свого відомого на весь світ гострого ліберійського перцю. Вони його натирають в дрібний порошок. Значить, процедура така - маєш взяти шматок горіха, мокнути у воду, потім у перець. І все це прожувати і запити водою. Коли це з'їв, сльози полилися з вух. Потім жінки почали вітати. Найстарша по рангу набрала повний рот кореню касави, це як для нас картопля, заплювала нею всю мою голову. За їхнім звичаєм мав поклонитися, і стояти так, поки всі по черзі плюнуть. Наступними були діти. Принесли живу курку, наживо почали видирати з неї пір'я і вставляти їх мені в голову. Старійшина ще довго говорив про те, що вони довго просили Деріла (місцевого язичницького бога) прислати їм таку людину, як я", - продовжує одесит.
До Сергія приставили охорону.
"Охоронцями тут нарікають з дитинства. Їх дуже легко відрізнити від інших. Мають неймовірну кількість шрамів, які наносять спеціально. Вірять у те, що так не вкусить змія, скорпіон, чи щось інше. Диваки, але можуть спокійно ходити по землі, де купа голок. Сплять в мурашниках. Їм з дитинства вдовбують, що вони заговорені. Люди вірять і не мають страху. Через це не виділяють адреналін і тварини на них не нападають. Охоронці від мене ні на крок не відходили. Навіть коли зібрався помитися. Як набирав води, вже все село збіглося дивитися, як миється біла людина. Відчував себе учасником "Дома-2", - зауважує Чорнишов.
У джунглях українець жив у наметі, який привіз із собою.
"Старійшина мене звичайно запросив пожити у себе дома — це глиняна курінь покрита соломою. Без меблів, без нічого. На землі пальмові листи, на яких вони і сплять. Дверей також немає. В одному такому будиночку може жити по 30 людей", - продовжує Чорнишов.
У місцевості немає електропостачання.
"Презервативів також немає. От через це, у них така велика кількість дітей. У селі всі між собою вже встигли перелюбитися. Жінки мають купу коханців, при чому відкрито. Чоловіки відповідно коханок. Для них це норма. Якщо переспав з чиєюсь жінкою, на крайній випадок ревнивий чоловік може вибити грошовий штраф. Через змішання крові, діти часто народжуються хворими. Звісно, кожна родина хоче мати здорове покоління. Першого ранку мене чекав сюрприз. Прийшли десяток чоловіків. Просили, щоб я з їхніми дружинами зайнявся цим "ділом". Відмовляти просто так я не мав права. Дозвіл на те, щоб не спати з їхніми жінками, дає старійшина. Мені терміново потрібно було вигадувати історію, аби вони самі не захотіли до мене лізти. Зібрав всіх на мітинг, аби розповісти, що в моїй країні я був посвячений своєму Богові. У мене є хрест. І був обвінчаний в спеціальному храмі. Після цього не маю права спати з іншими. Якщо я це зроблю, я і людина з якою це зробив, матимемо величезні проблеми. Крім цього, діти будуть народжуватися хворі. Бо я порушив клятву. Слава Богу, спрацювало", - посміхається.
Останній раз Чорнишов був на своїй копальні чотири місяці тому.
"Виробництво діє, а я не переживаю, що мене надурять, як це прийнято в Монровії. В джунглях постав банку з золотом, її ніхто не візьме. Але, якщо забув мило, то його з радістю привласнять. Чим дешевша річ, тим легше її вкрасти. Бояться брати дорогі речі. Чому так, не знаю", - дивується Сергій.
Подорож була здійснена завдяки Департаменту преси та зв'язків із засобами масової інформації Міністерства оборони України.
3 
2164
Коментарі
2