"До Куби летіли з пересадкою в Амстердамі. Спочатку планували вилетіти з Києва, але з Москви авіапереліт був на тисячу гривень дешевший. Вирішила заодно поїхати в Росію до родичів", - говорить киянка Анна Муляр.
У лютому вона повернулася з кубинської столиці Гавана. За поїздку з хлопцем Петром витратили 18 тис. грн. Більшість грошей забрав авіапереліт і проживання у готелі.
"Кубинці живуть бідно, - говорить Анна. – Багато хто мріє втекти на проживання і заробітки до Америки, але виїжджати за кордон можуть тільки політики, посли і туристи. Уся медицина в країні безкоштовна. Усі операції, навіть аборти, роблять безплатно. За навчання у школах і вузах теж не треба платити. Абітурієнти перед вступом здають іспити з іспанської мови, математики та історії Куби".
За словами туристки, на вулицях завжди людно.
"Мало хто з кубинців має комп'ютер чи ноутбук. Тому кубинська дітвора майже не сидить вдома, - говорить Муляр. - Більшість грають футбол, діляться на команди по кварталах. Недавно кубинцям дозволили купувати дорогу техніку – плазмові телевізори, мобільні телефони і комп'ютери, але у більшості сімей на це нема грошей".
"Багато кубинців працюють у готелях, катають туристів на ретро-автомобілях, мопедах і велотаксі, відкривають "паладари" - недорогі сімейні ресторанчики, торгують на базарах овочами, фруктами і сувенірами, грають на вулицях на гітарі і трубі. Таксисти заробляють добре, бо громадського транспорту у Гавані майже нема. На такій кількості ретро-авто я в житті не каталася. Усі дуже люблять "чайові". У готелі за 1 долар прибиральниця щодня нам скручувала фігурки з рушників".
Каже, будинки у Гавані такі запущені, що іноді страшно ходити під балконами.
"На дахах більшості будинків повиростали дерева. У багатьох вікнах вибиті шибки не замінюють на нові, а просто затуляють вікно дошками", - згадує Анна.
У столиці майже не бачили нових автомобілів.
"Нові автомобілі можуть собі дозволити тільки представники влади чи працівники посольств. Кубинець, аби купити нове авто, повинен взяти дозвіл у мерії. А там треба пояснити, де ти взяв гроші на таку розкіш і як їх заробляв. Можна купувати лише старі авто до 1959 року. Тому на вулицях міста бачили багато "фордів" і "шевроле" 50-60 років. За такий раритет у Європі можна було б заробити гарні гроші. Але ніхто кубинцю не дозволить вивезти авто за кордон".
На Кубі радить скуштувати місцеве мохіто, бананові чіпси і тушкований рис із квасолею.
"Тушкований рис нагадує наш плов. Кубинці часто додають до нього м'ясо та овочі. Раджу скуштувати їхні папайя, банани і апельсини. Набагато солодші, ніж наші, і завжди свіжі. Найдешевші фрукти можна купити на базарах".
Каже, кубинці дуже вимогливі до своєї зовнішності.
"Кубинські чоловіки відвідують салони краси на рівні з жінками. Часто роблять епіляцію і навіть вищипують брови. Двічі на день перевдягаються. Жінки носять розпущене волосся, часто віддають перевагу коротким шортам і міні-спідницям. Через спеку кубинці часто бігають у душ. Хоч тут немає централізованого постачання гарячої води. Більшість сімей користуються літнім душем. Набирають вранці воду у великі бідони. Вона за день так нагрівається, що іноді її доводиться розбавляти з холодною".
На подарунки рідним і друзям Анна привезла кубинські сигари, каву і ром.
3 
2164
Коментарі