"Поки на вулиці прогресувала спека і курортники штурмували морські узбережжя, ми тим часом продовжували наш індійський вояж. Цього разу ми побачили знайомі за чайними етикетками зелені плантації чаю. Для цього ми вирушили в гори Західні Гати та їх перлину — місто Муннар", - розповідають кияни брати Олександр і Олексій Тебенки.
Із міста Кочі у штаті Керала до міста Муннар ходять автобуси. Виїжджати бажано зранку або хоча б до обіду, бо відстань в 130 кілометрів по гірським серпантинам — це 5 годин шляху. Проте за цей час можна вдосталь насолодитися прекрасними пейзажами з автобуса. Саме в ньому ми познайомились зі щирим індійцем, який запропонував лишитися в нього вдома на ночівлю. Також виявилося, що він і екскурсії на місцевості джипом проводить.
Дороги — дуже вузькі, особливо на поворотах. Але положення рятує їх гарне покриття: через велику кількість опадів з червня по жовтень, дороги тут ремонтують щороку. Нам пощастило відвідати Гати до сезону дощів — дороги були у нормальному стані.
Вздовж шляху відкриваються прекрасні види. З однієї сторони нависають скелі, а з іншої бачили високогірні чайні плантації. Інколи зустрічалися річки і озера. Таку казкову красу ми бачили вперше в житті.
Чай росте кущами, але збирачів насамперед цікавить саме листя. З часом старі кущі зрізують, а їх місце відразу засаджують новими. Люди, що збирають чай, живуть у будинках неподалік. Зібраний чай відразу ж відправляють на фабрики, яких навколо вдосталь. Часто нам траплялися обов'язкові "атрибути" індійського пейзажу — корови.
Штат Керала і його гірські райони — чистий регіон, особливо якщо порівнювати його з іншими територіями Індії. Сміття на дорогах практично не валяється. Також на околицях Муннара є кілька природних парків, де можна побачити неймовірну біологічну різноманітність.
Трохи відпочивши в горах, ми піднімалися все вище й вище. На Топ Стейшн у 27 кілометрах від Муннару заповзятливі індійці взяли в оренду невеликий шматок цієї землі, збудували драбину і тепер беруть кілька рупій за вихід до оглядового майданчику. Воно того варте. Звідси відкриваються фантастичні види на місцевість.
З приводу харчування переживати не довелося — фрукти та овочі тут продають усюди. Померти від голоду — проблематично. Деякі продавці використовують пересувні кіоски. А сам Муннар, який на початку 20 століття уподобали європейські чайні магнати, - це тихе містечко в колоніальному стилі. Трохи поблукавши його вуличками, ми побачили, що день добіг кінця.
1 
2164
Коментарі
2