До дитячих садків в Німеччині треба записуватися за рік

Фото: Фото надані Оленою Петровою

Німці не посміхаються, ніби постійно вирішують якісь проблеми

"Українська медицина краще відноситься до хворого, ніж німецька", - каже Олена Петрова, яка два роки мешкає у Франкфурті.

"Наша медицина при всіх наших недоліках досить сильно відрізняється своїм ставленням до хворого від німецької. Тут треба по справжньому дуже сильно захворіти, щоб тобою зайнялись лікарі типу доктора Хауса. Увесь час може бути дуже погано, ти можеш сидіти із температурою 40 в загальній черзі з десяти чоловік до лікаря в приватній практиці. І тільки він, оцінивши стан як мегакритичний, може відправити до лікарів у лікарню.

Німці, навіть не маючи таких політичних і матеріальних проблем як українці, все одно ходять сумні і не посміхаються. Таке враження, що вони щосекунди вирішують якісь проблеми в голові.

До дітей в Німеччині зовсім інше ставлення, ніж в Україні. Їх відразу налаштовують на те, що вони самостійна одиниця зі своїми шишками і досвідом. Навіть, коли малий. Типу "це твоє життя, твій досвід - іди". Такої опіки і підтримки, як в нас, там немає.

Навіть у Німеччині є величезні проблеми із дитячими садками. Мої знайомі живуть в Дюсельдорфі і там мало не з народження дитини намагаються записати її в садок. Настільки мало місць, що люди записуються у сім-вісім садків одночасно. В кожному садку є бланк, де директор відмічає скільки разів батьки подзвонили і попросили, щоб їм надали місце і скільки разів прийшли і попросили особисто. Грошима там не вирішується нічого, а тільки наполегливістю батьків. І далеко не факт, що це місце знайдуть.

Друга проблема в Німеччині, яку я помітила, — мала кількість парковок. У кожного члена сім'ї є машина, а в деяких є машини вихідного дня. І оця кількість машин в місті має десь стояти. А правила досить жорстко регламентують, де і як машина має бути припаркована, та ще й під яким кутом. Тому правила всі порушують і платять за це штрафи. Квитанцію про сплату штрафу місцева поліція кладе просто на лобове скло.

На багатьох автобанах в Німеччині нема верхнього ліміту швидкості. Рекомендований 130, а решту на скільки вистачає потужності машини і безшабашності голови. Хтось їде 220, хтось 180, а хтось 160.

Німці принципово не вчать англійської мови, бо вважають, що німецька нічим не гірша. Ти приїхав в їх країну, будь ласка, говори німецькою.