Михайло Іллєнко на яхті доплив до Аргентини

 

У грудні минулого року кінорежисер та оператор 73-річний Михайло Іллєнко з трьома киянами вирушив у навколосвітню подорож яхтою. Допливли до Аргентини. Через півроку Іллєнко повернувся літаком додому, бо мав знімати фільм. Каже, експедиція триватиме ще з півтора року.

— Я довго мріяв про навколосвітню подорож, — розповідає. — Давно займаюся вітрильним спортом. Але в такі масштабні експедиції ніколи не ходив.

Подорож Іллєнко почав із Києва. Дніпром спустився у Чорне море. Далі були протока Босфор, Середземне море, півострів Гібралтар, Канарські острови, бразильський Ріо-де-Жанейро та аргентинський Буенос-Айрес.

— Планувалося, що яхта зайде в Антарктиду. Але на шляху доводилося часто ремонтуватися. Це гальмувало процес. Чекали, доки з України передадуть деталі. Ми запізнилися до того сезону, коли до материка пропускають вітрильні судна.

На яхті режисер був за стернового — стежив за курсом судна. Також мав латати вітрила, які весь час рвав вітер.

— Були у нас іще капітан, штурман і кок. Ми мали по дві нічні вахти. Кожна тривала 3 години. Я жайворонок, тому обрав собі із сьомої по десяту вечора і з четвертої по сьому ранку. Зустрічав кожен схід сонця. На вахті треба сидіти й дивитися, щоби пірати не напали, русалки не атакували, — сміється.

Іллєнко говорить, що найважче було перепливти Чорне море. У грудні там був сильний шторм.

Три дні ми пливли без вітрил. Познімали їх, бо вітром би порвало

— Три дні ми пливли без вітрил. Познімали їх, бо вітром би порвало. Від Очакова до Босфору тільки вітер гнав нас. Лив безперервний дощ, ночі були безмісячні. Обов"язково щось ламалося. Але такі ситуації входять у меню океанських подорожей. На човні також бракувало місця. Жили, як у купе вагона. На березі відпочивали від тисняви, це лікує.

Найбільше вражень під час сходження на берег мали в Латинській Америці.

— Бідні люди сплять просто на дорогах. Незнайомі вітаються на вулиці. В Європі, навпаки, панує маніакальне прагнення комфорту. На Канарах ми побачили величезний храм. Пішли дорогою, яка веде до нього, а потрапили до готелю. Завбільшки такий, який собор Святого Петра у Ватикані. Заходиш, а на олтарі рецепція. Я назвав готель храмом святого комфорту.

На яхті Михайло Іллєнко харчувався тільки вегетаріанською їжею. Тунця ловив просто з-за борту. Під час експедиції схуд на 10 кг.

×