В Україні з 21 листопада 2013 року тривають акції протесту. В Києві на Майдані Незалежності відбувається наймасовіша безстрокова акція.
Ситуація зараз пульсуюча. Відчуття такі: то зараз рвоне, то відходить назад. Вона дійсно не проста. Це особливо було помітно під час так званого військового параду за участю самооборони Майдану. Це дуже серйозно, бо тоді ще не всі вийшли. Тобто маємо наявність серйозної сили в центрі столиці зі сторони людей. Всі розуміють, що в разі силового сценарію всім мало не покажеться, бо активісти знайдуть спосіб озброїтись та почати підривати, боротись. Тобто це буде не так громадянська війна, як відстріл всіх, хто при владі.
Після того, як стало зрозуміло, що опозиційні лідери є неадекватними (бо це генерали, які не вірять в перемогу своєї армії, шукають як би знайти поступки з боку влади більше для себе, а не для країни), посилився вибух народного гніву. Тому для реального повстання іскри буде замало, але серйозної провокації може бути достатньо.
З боку влади ситуація не спокійніша, бо ми маємо неймовірно наляканих олігархів. Я пробував у парламенті спілкуватись із людьми, які належать до певних олігархічних груп. Цікаво, що вони не зацікавлені в розвитку силового протистояння, вони просто бояться своєї тіні. Проте, якщо вони не діятимуть - втратять все, вони навіть не матимуть куди втекти, бо той же Захід закриє їм дорогу.
Щодо Януковича. Він психічно неадекватний. Це стає очевидно із його поведінки, тому за українськими законами людина є недієздатна. Він може зробити що завгодно, бо легко піддається навіюванням, фобіям. Нинішній президент боїться своїх, чужих, і найстрашніше – неприємної інформації. Тобто маємо собі такий психотип Гітлера, який просто вибухав, коли йому приносили ту інформацію, яку він не хотів чути. Він свято вірив до кінця, що Німеччина може перемогти. Так от і Янукович, коли чує "непотрібну" інформацію, одразу звільняє людину.
Щодо виходу із ситуації. Зміна Конституції, перевибори – це наслідок, а не причина. Це не початок, а кінець. Спочатку мають відбутись певні дії. Зокрема, це питання бунту олігархів. Якби вони виявились мужчинами, а не ганчірками, то це легко можна було зробити. Вони володіють контрольним пакетом фракції ПР: понад 100 осіб, плюс позафракційні. Якби це реалізувалось, ситуація би змінилась радикально.
Спочатку б ізолювати Януковича, він би поступово втратив вплив, фракція голосувала би за домовленістю із опозицію, відбулись би арешти тих, хто міг створити проблеми саме із силових структур. Це зробити легко, але на це не йдуть. Певно, лише коли земля горітиме під ногати, думатимуть головою. До того ж навряд чи щось кардинально зміниться.
Стосовно Євромайдану та його активістів. Там дійсно збирається багато розумних, освічених та інтелектуальних людей. Вони пропонують багато нових планів. Тобто це не бомжі, як на Антимайдані. Проте там немає відповіді на те, як реалізувати задумане. Щоби втілити це в життя – треба щось зробити із Януковичем, бо поки він є, буде баламутити ситуацію. Як на мене, треба було б його кардинально ігнорувати, просто забути. Опозиція та суспільство мають співпрацювати та домовлятись лише із олігархами.
3 
1