З нинішньою владою нічого доброго не буде. Переважна більшість тих, кого приганяють на мітинги від Партії регіонів - бомжі, гопота, алкоголіки або наркомани. Ще - непритомні психовані пенсіонери. Енергетика просто жахлива. Коли проходила повз толоку їхніх прихильників на мітингу проти закону про мови, почувалась як Гаррі Потер, коли з'являлися дементори і всім ставало хєрово. Не кажу, що всі там погані. Більше того — я їх розумію. Із багатьма по "мою сторону паркану" (з опозиції) також не хотіла б мати нічого спільного, на одному квадратному метрі не стала б.

Всі вони однакові. Банда, совок, бившиє комсомольчіки. Або колишні партійні дєятєлі, або діти мажорних батьків. Всі мають на меті єдине — завоювати владу. У них зламана совком психіка, навчились тільки ненавидіти всіх, хто думає інакше.

2004-го розуміла, що особисто мені, з егоїстичної позиції, буде комфортніше за влади "помаранчевих". Розуміла, що будуть красти, кидати і намахувати, але буде українська мова, книговидавництво. Так само прихильникам Партії регіонів комфортніше, коли смердить нафталіном, голубой огоньок, русскій язик. Можу їх зрозуміти. Це їхня позиція, їм там добре. Але це значить, що мусимо втрачати нервові клітини і переживати масові психози — як у випадку з мітингом проти закону про мови.

Прекрасно розуміємо, що його ніколи не приймуть. Ну от чому саме зараз? Бац і підняли таку бучу навколо нього. Від самого початку цей марлізонський балєт шитий білими нитками. Якщо його і ухвалять у 2-му читанні, все одно без підпису президента він не набере чинності. Янукович накладе на нього вето і буде хорошим перед виборами. Найсмішніше, що ми всі це розуміємо, але все одно ведемось як собачки Павлова. Маємо болючі точки, куди тільки штрикни і втрачаємо здатність думати, психуємо, біжимо на барикади, бризкаємо слиною.

Вони, на відміну від нас, дуже добре контролюють свої і чужі реакції, відстежують ситуації і, як смішно і пафосно не звучить, дійсно не мають душі. Дозволяють собі емоційні спалахи тільки, коли це їм на користь. Тоді зчиняють бійку у студії Савіка Шустера, кидаються на "Беркут". Не тому, що їм душа болить і зірвало дах. А з абсолютно тверезим мозком, через логічні причини. Тому їм дуже легко контролювати себе, тверезо бачити ситуацію, маніпулювати. Такі емоційні психи як ми, до влади не прориваються.

Але це не означає, що їх треба ненавидіти. Треба покінчити з цим: той — урод, і цей урод, а там всі уроди. У будь-якій державі, де є вертикаль влади, можна сподіватися чого завгодно. Пора відмовитися від абстрактних ідей і щось робити. Просто робити те, що у наших силах.

Єдині адекватні люди, яких я зараз бачу - покоління між мною і моїми дітьми, від 20 до 30 років. Славко Пономарьов, Ксенія Коробчук, Сергій Королишин із "Останньої барикади". При всьому своєму патріотизмі, не літають у хмарах, у хорошому сенсі слова прагматичні. Не мають ідіотських недосяжних ідеалів, абстрактних ідей. У них набагато гнучкіше мислення і шикарне почуття гумору. Просто роблять свою справу. Вони не заражені совком і головне — не вміють ненавидіти.

Якби зараз вони організувалися, через декілька десятків років могли б дати нормальні результати навіть за цієї безвиході.

×