У нашому баскетболі, як і в нашій армії — що менше зброї, то більше генералів. Чим гірше виступала національна збірна, тим більш заміристими виглядали назви внутрішніх змагань. Щойно вищу баскетбольну лігу почали називати "суперлігою", як для збірної стало проблемою потрапити хоча б до числа 16 фіналістів європейського чемпіонату — про світовий чи Олімпійські ігри годі й говорити.
Паралельно із падінням масовості дитячого баскетболу і занепадом баскетбольних секцій у тих спортивних школах, що вижили, у наших командах почали з"являтися іноземці, яким платили чималу зарплатню. Дійшло до того, що у провідних клубах на майданчик виходили самі легіонери. Якщо додати, що змагалися вони здебільшого у тренувальних залах, куди вміщалося кількасот глядачів, уся ця "суперліга" виглядала карикатурою.
Спроба відокремитися від офіційного чемпіонату і провести альтернативний всеукраїнський турнір була заздалегідь приреченою. Виправдати її могло лише те, що до баскетбольної Євроліги наші команди все одно не запрошують. І це не залежить від того, в якому чемпіонаті вони виступають — в офіційному чи неофіційному. Врешті учасники "Української баскетбольної ліги" добросовісно відпрацювали виділені спонсорами на сезон кошти, а практично нульовий рейтинг телевізійних трансляцій матчів УБЛ нікого не здивував. Тож об"єднання всіх команд у єдиний чемпіонат було цілком логічним і очікуваним.
На жаль, отримавши принципову згоду щодо нормального чемпіонату України, ми не отримали баскетбольної ліги. Тому що не може називатися лігою змагання, матчі якого в Києві проходять не у Палаці спорту, а на тренувальному майданчику. А Палац спорту надається лише на матчі другорядного єврокубка, серед учасників якого наші команди останнім часом надовго не затримуються.
Якою б одіозною не була поведінка Бродського, це не привід залишати без баскетболу Черкаси
Видається, що рішення про об"єднаний чемпіонат є першим кроком до відродження інтересу до всеукраїнських баскетбольних змагань. Другим кроком має стати допущення туди клубів, які гарантують проведення своїх матчів на відповідним чином обладнаних аренах із трибунами на кілька тисяч глядачів, освітленням, потрібним для якісного показу по телевізору тощо. Лише тоді наш баскетбол розпочне шлях від змагань щедрих і не дуже спонсорів до справжньої ліги, що збиратиме на матчах тисячі людей.
Поки що домовляються власники команд, які готові витрачати гроші на цю забаву. Хоч якою одіозною була б поведінка відставленого керівника УБЛ Михайла Бродського, це не привід залишати без баскетболу Черкаси або Сімферополь. Звісно, якщо ми хочемо мати справжню баскетбольну лігу, а не задовольнити чиїсь амбіції.
1 
1
Коментарі