Після трьох турів футбольної прем"єр-ліги на чолі турнірної таблиці закріпився дніпропетровський "Дніпро". Про завдання на сезон розповідає один з лідерів команди, узбецький захисник Віталій Денисов, 23 роки.
"Дніпру" часто усміхається удача?
— Ні, були матчі, коли нам і не щастило. Одразу пригадується гра навесні на "ДніпроАрені" з "Зорею", де ми втратили перемогу на останніх хвилинах, виїзний матч із "Динамо". Так що тут є своєрідний баланс. Чого команда заслуговує, те вона в кінці сезону і отримає.
У команди зараз є чітка мета — за сезон потрапити у Лігу чемпіонів. Навряд чи ми будемо задоволені іншим результатом. "Дніпро" став сильнішим, про що говорить впевнений старт в чемпіонаті. Знаю, що матчі єврокубків потрібні не тільки футболістам і вболівальникам. Вони потрібні Дніпропетровську.
Які команди можуть перешкодити "Дніпру" досягнути цього завдання?
— Кожен клуб у прем"р-лізі. Ніхто не хоче програвати, всі борються до останнього. Тому для нас головне — набирати очки і не загадувати наперед. У футболі все може статися. Зіграли тільки три тури, має минути час, щоб визначилися лідери сезону.
Ти провів у Дніпропетровську достатньо часу, щоб скласти враження про нього. Подобається тут?
— Я прожив тут три роки. Приємне місто, мені все тут до душі. Тільки гарного узбецького ресторану немає.
Що робиш у вільний час?
— Приємно бути вдома. Дуже люблю боулінг і більярд. Сходити в кіно і посидіти в ресторані теж варіант. У мене тут теплі стосунки з гравцями. З Русланом Ротанем, Богданом Шершуном і Сергієм Самодіним на природу виїжджаємо разом, зустрічаємося сім"ями.
Як ти став професійним футболістом?
— Я родом із Ташкента. Батько Геннадій Денисов грав за "Пахтакор", але не намагався захопити мене футболом. Ганяв м"яч з друзями у дворі, а потім сам записався в секцію. Футбольну освіту закінчував у московському "Академіку". Після цього запросили у ЦСКА.
Чому не вдалося закріпитися в основі армійського клубу?
— Об"єктивно кажучи, пробитися в основний склад було вкрай складно. А тут ще відразу отримав серйозну травму — перелом п"ятої плеснової кістки, після чого не грав півроку. Коли відновився, виступав за дубль, був "під основою". Але далі не пробився через високу конкуренцію. На правах оренди потрапив у клуб першої ліги "Cпартак" з Нижнього Новгорода. Рівень цього дивізіону був нижчим, але я принаймні мав ігрову практику.
Яка була перша реакція, коли покликали до "Дніпра"?
— Новий рівень, команда прем"єр-ліги. Та й керівництво "Дніпра" виявилося більш наполегливим, ніж решта клубів. До того ж і батько говорив, що це хороший варіант.
Пам"ятаєш свій перший матч "в основі"?
— Так, билися з "Іллічівцем". Шкода, що не виграли — 1:1. А за збірну Узбекистану зіграв напередодні свого дня народження. Дуже хвилювався, переживав. Виграли 5:0 у Бангладеш — дебют удався.
А свій перший приз як кращому гравцеві матчу?
— Після гри в Полтаві мені подарували термос.
Чого команда заслуговує, те вона в кінці сезону і отримає
Ти з ауту кидаєш м"яч не гірше англійця Рорі Ділепа.
— Партнери по команді іноді жартують: замість того, щоб бити, кидай м"яч рукою.
Як переживаєш поразки?
— Важкувато, якщо чесно. Увечері зіграли, ніч і наступний вихідний день згадуєш, обдумуєш, моменти перебираєш у голові. Але потім тренер вкаже на помилки. І все — налаштовуємося на наступний матч.
Яка найцінніша порада, яку ти чув від тренера?
— Ніколи не зупинятися на досягнутому.
У міжсезонні тобою цікавилося московське "Динамо". Спадало на думку піти з "Дніпра"?
— Жодного разу. Усі захоплюються людьми, які проводять всю кар"єру в одному клубі. Взяти хоч Паоло Мальдіні або Рауля. Це показник того, що людина знайшла своє місце в житті. Був би щасливий залишитися у Дніпропетровську до кінця кар"єри.
Віталій Денисов
Захисник.
Народився 23 лютого 1987 року у Ташкентi (Узбекистан).
Зрicт — 178 см.
Вага — 75 кг.
Грав за російські команди ЦСКА (Москва, 2003–2005, дубль), "Спартак" (Нижнiй Новгород, 2006). За "Дніпро" (Дніпропетровськ) з березня 2007-го провiв 89 матчiв, забив один м"яч.
Володар Кубка Росiї 2005 року
1 
1
Коментарі