28 травня 1988 року харківський "Металіст" виграв Кубок СРСР із футболу. Донині це найвище досягнення в історії клубу. Кореспондент "ГПУ" зустрівся з тодішнім тренером команди Леонідом Ткаченком, 54 роки.
"Металіст" міг здобути Кубок Союзу ще 1983-го, коли ви грали за команду, але поступився в фінальному матчі "Шахтареві". Які причини тієї поразки?
— Команда була в прекрасній формі. Однак за кілька тижнів до фіналу почалися візити керівників міста й області. "Накачували" гравців психологічно, називали подарунки, що ті можуть отримати за перемогу. Сконцентруватися на грі команді не вдалося. За п"ять років тодішній головний тренер "Металіста" Євген Лемешко врахував ці помилки і розпорядився зачинити ворота бази. Футболісти готувалися в нормальній атмосфері і спокійно обіграли "Торпедо".
І отримали винагороду?
— Нам нічого не обіцяли і відповідно ми нічого не одержали. Якщо не вважати велосипедів і маленьких телевізорів "Електроніка". 1983 року за перемогу давали автомобілі "волга", квартири у престижних районах Харкова.
Одним із лідерів "Металіста"-1988 був майбутній головний тренер київського "Динамо" і збірної України Леонід Буряк.
— У фінальному матчі ми грали з "Торпедо", колишньою командою Буряка. Леонід міг і не вийти на поле. Ми зупинилися у готелі "Росія". Уранці вийшли прогулятися на набережну Москви-ріки. Лемешко просить нас — помічників — назвати свій варіант стартового складу. Буряк тоді був у поганій формі і до основи не проходив. А на передматчевій настанові Лемешко називає його прізвище у стартовому складі. Леонід відіграв чудово.
1992 року ви пішли з "Металіста". Чому?
— Завод імені Малишева вже не міг фінансувати клуб. У команду прийшов успішний бізнесмен Дмитро Дрозник. Справжній бандит — за два місяці він викинув мене з "Металіста" і влаштував розпродаж гравців. Призетка та Прудіуса продав київському "Динамо", Помазуна — московському "Спартаку", Кандаурова — до Ізраїля. Я очолив шепетівський "Темп". Президент клубу з Хмельниччини Джумбер Нішніанідзе встановив річний бюджет клубу — півмільйона доларів. Це тоді, коли я на 100 доларів міг спокійно прожити місяць разом із дружиною та сином. "Темп" обіграв "Дніпро", "Шахтар", зіграв нічию у Києві з "Динамо". А головне — вивели "Металіст" до першої ліги.
Що за бізнес мав Нішніанідзе?
— У нього була фірма з виготовлення пам"ятників, мав м"ясокомбінат, автоколону, монтажно-будівельний кооператив — зводив будинки в Шепетівці для уродженців Воркути, бо кілька років відсидів у тих місцях.
1992 року ви очолювали збірну України. Чим запам"яталася робота?
— Працював разом із тодішнім начальником "Дніпра" Миколою Павловим. У жовтні 1992-го грали в Мінську товариський матч проти Білорусі — 1:1. Деякі українські футболісти приїхали на збір з несвіжим диханням. Пригадую і бутси з брудом шестиденної давнини, що вивалювалися у хлопців із сумок. Одразу згадав Буряка. Леонід на тренування брав 100 різних шипів, чисто випрасувану футболку, труси, гетри.
1953, 1 жовтня — Леонід Ткаченко народився у Калінінграді (Росія)
1978 — став гравцем харківського "Металіста"
1984 — перейшов на тренерську роботу
1988 — у ролі помічника головного тренера "Металіста" став володарем Кубка СРСР
1989 — очолив "Металіст" як головний тренер
1993 — прийняв шепетівський "Темп"
2007, липень — став головним тренером пітерського "Динамо", команди другої ліги чемпіонату Росії, повернувся до Калінінграду
2008, травень — звільнили з посади
Одружений, має сина
3 
35413
Коментарі