Із наставником дублюючого складу київського "Динамо" Юрієм Калитвинцевим, 39 років, кореспондент "ГПУ" зустрівся у Санкт-Петербурзі після закінчення одного з матчів Кубка Співдружності.
22 роки тому тоді ще у Ленінграді ви грали за юнацьку збірну СРСР на Меморіалі Гранаткіна. Пригадуєте?
— Так. Тільки вийшов з автобуса сьогодні, прокрутив той турнір у пам"яті. То був мій перший виступ у складі збірної Союзу. Класна команда зібралася: Харін, Сидельников, Мостовий, Добровольський, Коливанов. Тренував нас тоді Анатолій Бишовець. У фіналі обіграли збірну Німеччини, яку очолював Берті Фоґтс.
Своїх перших успіхів ви досягли у волгоградському "Роторі" під керівництвом тренера Віктора Прокопенка.
— Між собою ми називали його "дядя Вітя". Вічна пам"ять великому тренеру. Тоді ми намагалися наслідувати його в усьому — у манері одягатися, говорити.
Чому з "Ротора" ви вирішили перейти до московського "Динамо"?
— Керівництво "Ротора" обіцяло виділити квартиру, але слова не дотримало. Я на той час уже створив сім"ю. Не мешкати ж із батьками. У московському "Динамо" мені імпонувало ставлення до гравців і президента клубу Миколи Толстих, і головного тренера Валерія Газзаєва.
Коли "Динамо" очолив Костянтин Бєсков, ви втратили місце у складі. Як це пояснити?
— Я зрадів, коли дізнався, що команду приймає цей легендарний тренер. Подобався романтичний футбол його команд. Але Бєскову у "Динамо" особистості були не потрібні. З команди прибрали мене, Євгена Смертіна, Тетрадзе. Добровольського також хотіли усунути. Довелося поїхати до Нижнього Новгорода.
Місцевий "Локомотив" тренував Валерій Овчинніков. Він славиться своїм словесним умінням. Запам"ятали його дотепи?
— Стороннім його методи спілкування з гравцями здавалися принизливими. Але нині розумію, що Борман (прізвисько Овчиннікова. — "ГПУ") був не таким уже й суворим. Ми мешкали на базі із сім"ями, і багато футболістів скаржилися, що їх не годували. В одній з газет я так висловився з цього приводу: про яке харчування може йтися? Вийди за ворота бази і поїж. Овчинніков прочитав і говорить: "Правильно. От відкрию ще два ресторани біля бази — і харчуйтеся на здоров"я". Бачився з Вікторовичем у Пітері. Нині він віце-президент естонської "Левадії", що грає на Кубку Співдружності. Розцілувалися.
Алієв задоволений співпрацею із Сьоміним
Наприкінці 1994 року на переговори з київським "Динамо" ви прийшли на милицях.
— Постарався гравець "Аланії" Горелов. До перелому ноги мав запрошення майже від усіх московських команд, але потім телефон замовк. А тодішній президент київського"Динамо" Григорій Суркіс готовий був одразу підписати контракт.
Ви працювали з Бєсковим та Лобановським. Можете порівняти двох метрів?
— Лобановський умів переконувати. У кожному гравцеві бачив особистість, не переходив на образи. У Бєскова ж було так: є моя думка, інші — неправильні.
З ініціативи Лобановського ви не дограли у київському "Динамо", збірній Україні. Образи на тренера не було?
— Жодної. Саме за його рекомендацією я почав тренерську кар"єру в ужгородському "Закарпатті". Допомога Лобановського на початку моєї роботи була колосальною. Коли з його вуст пролунало слово "колега", стало не по собі. Який же я колега тренеру зі світовим ім"ям?
Чи відчуваєте себе киянином?
— Я дотримуюся формули: дім там, де твоя сім"я. Моїй сім"ї комфортно у Києві. Донька Настя навчається в університеті імені Шевченка, син Владислав займається у динамівській школі. Дружина Ольга родом із Волгограда. Саме вона посприяла нашому переїзду до столиці України, вмовивши поїхати на переговори із Григорієм Суркісом. Казала: "Що ми втрачаємо? Перед Новим роком погуляємо, привеземо батькам до Волгограда "Київський торт". Веземо 13 років.
Ви рік пропрацювали з дублем "Динамо". Найкращий бомбардир тієї команди — Олександр Алієв. Чому йому не вдається закріпитися в основному складі?
— Проблема у гравцеві. У нас довірливі стосунки. Я його відрекомендував Сьоміну. Днями Алієв мені телефонував: задоволений співпрацею з Юрієм Павловичем.
Чи хочете працювати з молоддю?
— Певний час. Але в майбутньому хотів би тренувати команду майстрів.
Київське "Динамо"?
— Чому ні?
Але всі сподіваються, що Сьомін працюватиме довго й успішно.
— А я нікуди не поспішаю.
1968, 5 травня — Юрій Калитвинцев народився у Волгограді
1985 — став гравцем волгоградського "Ротора"
1992 — перейшов до московського "Динамо"
1995 — почав виступати у київському "Динамо", прийняв українське громадянство, визнаний найкращим футболістом України
1998 — відіграв рік у турецькому "Трабзонспорі"
2001 — головний тренер ужгородського "Закарпаття"
2006, грудень — очолив дублюючий склад "Динамо"
Одружений, має доньку Анастасію та сина Владислава
3 
1
Коментарі