Недавно у Києві відбулася щорічна церемонія вшанування найкращих українських спортсменів. Мене вразила інформація, почута від наших легкоатлетів. Вони скаржилися, що не мають можливості тренуватися на арені НСК "Олімпійський", легкоатлетичні сектори та доріжки якого нещодавно були покриті найсучаснішими синтетичними матеріалами.
Згадалися 1970-1980-ті, коли доріжки цього стадіону були загальнодоступними. На тодішньому "Республіканському" не лише тренувалися спортсмени, а й проводили заняття з фізкультури учні навколишніх шкіл та інститутів. Можна було просто зайти на стадіон, вийти на доріжку й побігти. І коли ти був у спортивній формі, ніхто тебе не зачіпав — бігай досхочу. Що я інколи й робив, коли опинявся неподалік. Тут же, відповідно до спортивного календаря, регулярно відбувалися легкоатлетичні змагання різних рівнів — від міжрайонних до міжнародних.
Тепер же суперсучасні бігові доріжки та сектори "Олімпійського" виконують роль кольорової декорації під час футбольних матчів. Видається, що декорація ця обійшлася занадто дорого. Навіщо було державним коштом купувати імпортне покриття, щоб потім не давати на ньому тренуватися спортсменам, які захищають честь держави на міжнародній арені?
Нині українські олімпійці-легкоатлети тренуються хто де. Кияни їздять до Ірпеня, де розташований найближчий до столиці комплекс із обладнанням належного рівня. Питання про допуск їх на доріжки "Олімпійського" досі вирішують. Одні державні спортивні бюрократи не можуть домовитися з іншими. Цих бюрократів, на жаль, сьогодні у кілька разів більше за легкоатлетів, здатних пристойно виступати на міжнародній арені. Може, тому ті атлети й не можуть пробитися на доріжки "Олімпійського"?
3 
35413
Коментарі
1