Ігри між київським "Динамо" та московським "Спартаком" у січні стають майже такою ж традицією, як передноворічний похід до лазні. Вони відбуваються в рамках турніру на Кубок Першого каналу, що саме під цей матч і був три роки тому вигаданий та профінансований Романом Абрамовичем. І вже втретє зустріч між колишніми суперниками по чемпіонату СРСР не приносить того враження, якого від неї очікують. Гадаю, що вже й не принесе. Нічого не можна зробити штучно. Не можна повернути атмосферу Києва та Москви 1980-х, відтворивши її у Тель-Авіві.
Стадіон "Блумфельд", де щораз грають "Динамо" та "Спартак", розташований поруч із Єрусалимським бульваром у районі Яффа, що є таким собі тель-авівським Подолом. Якби не яскраве світло прожекторів над стадіоном, то здогадатися, що поряд проходить футбольний матч, було б неможливо. На старих вуличках тривало звичне напівсонне життя. Хіба що пробіжить у пошуках пива самотній перехожий у синьо-білому динамівському шарфі.
Квитки вартістю 60 шекелів — приблизно 80 грн — організаторам вдалося продати лише на півтора сектора стадіону. Якщо не рахувати нечисленних галасливих спартаківських фанатів на протилежній трибуні, увесь зайнятий глядачами сектор стадіону вболівав за "Динамо". І не дивно: на вулицях міста інколи здається, що кожен другий перехожий із України.
У першому таймі Суркіс випалив із десяток цигарок
Як наслідок, справжньої футбольної атмосфери за наявності 3–4 тис. глядачів створити не вдалося. Та й футболісти не надто прагнули зробити на полі щось особливе. Спартаківці ледве пересувалися полем, а їхні лідери Тітов, Бистров та Павлюченко імітували активність. Якби динамівці менше переймалися результатом, рахунок уже в першій половині гри міг би бути розгромним на їхню користь.
"Динамо" діяло майже виключно на контратаках, змусивши свого президента Ігоря Суркіса схвильовано випалити на трибуні з десяток цигарок. І лише коли наприкінці першого тайму Ребров та Корреа забили два м"ячі, Суркіс припинив нарешті палити, а новий тренер "Динамо" Юрій Сьомін розслаблено відпустив металеву конструкцію, за яку перед тим увесь час напружено тримався.
Стало зрозуміло, що такий "Спартак" наші чемпіони повинні обіграти, що й було доведено рештою ігрового часу та Олегом Гусєвим. Він на останній хвилині гри довів рахунок до розгромного. Оцінювати за матчем у Тель-Авіві тренерські новації Сьоміна у вигляді перекваліфікованих на центральних захисників Михалика, Юссуфа та повернутого у напад Реброва навряд чи є сенс. Перемога над "Спартаком" стала для "Динамо" психологічною підтримкою, що засвідчила: команда з новим тренером припинила регрес і намагається щось у своїй грі налагодити. Що саме? Не думаю, що відповіді на це запитання слід чекати вже зараз. Досить того, що маємо у січні тиждень досить цікавого футболу за участю українських команд.
Щодо протистояння між "Динамо" та "Спартаком", під яке щораз налаштовують турнір у Ізраїлі, то вважатимемо, що воно таки є, і закінчилося цього разу на нашу користь.
3 
1
Коментарі