6 грудня відбудеться жеребкування на фінальну частину Кубка світу-2014 з футболу. Збірна України участі в ній не братиме. 19 листопада наші програли вирішальний виїзний матч французам — 0:3.
Через два з половиною тижні після тієї поразки головний тренер національної команди Михайло Фоменко, 65 років, дає інтерв'ю "Газеті по-українськи".
Який головний висновок зробили для себе після поєдинків із Францією?
— Не треба посідати у групі друге місце. Виходити на Кубок світу напряму — з першого. Зрозуміло, нам дістався найсильніший суперник у стикових матчах. Вважаю мінусом і те, що перший поєдинок проводили вдома, а не на виїзді.
Чому?
— Не думаю, що французи, якби приймали нас у першому матчі, діяли б настільки агресивно. А так, після програного виїзного матчу, вся їхня країна стояла на вухах. Настільки дістали футболістів, що ті вийшли на поле готові розірвати кожного, хто потрапить під руку.
Якби ми навіть поступилися в першому паризькому матчі, то "дванадцятий гравець" у Києві змусив би наших зробити те, що треба було зробити.
Потрібно констатувати: нам важко проводити два матчі за чотири дні з таким суперником. У березні ми виграли в Польщі досить упевнено, з Молдовою було вже складніше — не встигли відновитися. А тут — Франція.
У паризькому матчі ви змінили стартовий склад, і це було продиктоване не тільки травмами чи дискваліфікаціями. Для того, щоб освіжити команду?
— Так. Треба було реагувати на зміни у французів. Вони виставили п'ятьох нових людей, і ті допомогли. У нас вийшли троє свіжих футболістів. Їм цього зробити не вдалося. Проте підкреслю: це не їхня поразка, а спільна.
У який момент поєдинку в Парижі зрозуміли: все йде не так, як того хотілося б?
— Від самого початку. На третій хвилині Вальбуена пробив упритул, П'ятов зреагував блискуче. Не пропустили, але було дуже прикро. Бачиш, що відбувається, а змінити нічого не можеш, бо немає важелів. Це — найстрашніше.
Якість газону на "Стад де Франс" була жахлива. Українцям, по ідеї, це мало б допомогти, бо вони — менш технічна команда.
— Поле полили перед матчем. Зустрічне запитання: як ви думаєте, французи це зробили для себе чи для нас?
Перший гол Україна пропустила тоді, коли вирівняла гру. Це був ключовий момент?
— Відповім так: команда, яка програє боротьбу, не може розраховувати на успіх у поєдинку. Ми були гірші за цим компонентом у Парижі.
Під час французького матчу ви поводилися дуже емоційно. То була реакція на роботу арбітра чи бажання завести своїх підопічних?
— Виключно протест проти суддівської бригади. Наприклад, перший гол ми пропустили після штрафного, призначеного начебто за гру рукою Едмара. Нічого подібного там не було.
Але нам забили не прямим ударом зі штрафного. Рібері дали пробити з лінії карного, не встежили за Сахо.
— Я й кажу, що насамперед винні ми, бо програли боротьбу. Але хіба це виправдовує дії арбітра? Ви запитували про ключовий момент матчу. Я вважаю таким навіть не другий гол, забитий з очевидного офсайду: гаразд, до того у французів забрали "чистий" гол. Але за що вилучили Хачеріді? Там же навіть контакту не було. Жодного. Штрафний неправомірний — не те, що жовта картка.
Без Хачеріді ситуація стала важка. Ми позбулися третього основного захисника, порівняно з київським матчем. Перебудувати гру можливості не мали. Довелося бути переважно в обороні й більше відпрацьовувати на полі.
Чи потрібні футболу відеоповтори?
— Так. Це дозволить уникнути критичної кількості помилок, які трапляються у поєдинках різного рангу. Є техніка, і її перевагами варто користуватися. Якщо мені треба їхати з Києва до Сум, я сідаю в авто, а не пересуваюся на своїх двох. П'ять арбітрів? У чемпіонаті України такий метод використовують, але не можна сказати, що він допомагає.
Форвард Марко Девич не зіграв жодної хвилини проти Франції. У вас із ним конфлікт?
— Якби був, футболіст не отримав би виклику до збірної. Нічого такого немає.
Важко було посадити на лаву запасних Анатолія Тимощука — ще донедавна капітана і лідера збірної?
— Це ж не я його садив, а принцип: у збірній грають ті, хто набув достатньо практики в клубах.
Що ви робите зараз?
— Аналізую попередні матчі. Переглядаю поєдинки національного чемпіонату. Взимку планую відвідати турнір в Ізраїлі за участі "Металіста", "Шахтаря", "Зеніта" й ЦСКА. У березні зіграємо товариський матч. Зараз надходять листи до Федерації футболу, є пропозиції провести його з якоюсь із збірних, що поїде на Кубок світу.
Яка оптимальна кількість команд у чемпіонаті України?
— Не за адресою запитання. На нього мають відповідати люди, від яких це залежить. Тобто президенти клубів.
Хіба думку головного тренера збірної не враховують?
— Процес є процес. Вплинути на нього я не можу. Можу тільки сказати таке: більше команд у прем'єр-лізі — для мене особисто краще, бо перед очима у серйозних матчах буде ширше коло українських футболістів.
Аналогічно — ліміт на легіонерів. Його встановлюють інші люди. Мені нічого не залишається, як погодитися з правилами гри.
Яскраво грає атакувальний півзахисник донецького "Металурга" 20-річний Сергій Болбат. Стежите за ним?
— Відтоді, коли про нього не говорили з таким захопленням, як тепер.
Теперішній чемпіонат вам подобається?
— Добре, що боротьбу за чемпіонство ведуть п'ять команд.
Це свідчення того, що "Шахтар" із "Динамо" здали чи інші клуби підтяглися?
— Думаю, спрацювали обидва фактори.
Чи потрібний нам об'єднаний чемпіонат із Росією?
— Як можна чітко відповісти на це запитання, коли не знаєш, як залагоджені правові моменти? Скільки команд гратимуть від такого турніру в єврокубках? Хто судитиме ці матчі? Я думаю про те, що є, — про чемпіонат України. А про те, що буде, хай думають люди, які хочуть це створити.
Слід пам'ятати от що: професійні якості мають бути вищі за емоції. Останні мають допомагати, а не руйнувати. У нас як: люди дають гроші сьогодні, а результату вимагають учора.
Рівень російського чемпіонату вищий, ніж в українського?
— Не сказав би. Коштів там більше, відомих у Європі футболістів — також. Але той же "Шахтар", думаю, точно не слабший за будь-який російський клуб.
У вас є намір відвідати влітку Бразилію, аби подивитися поєдинки Кубка світу?
— Поки що не знаю, чи поїду.
Ваші симпатії на турнірі?
— Іспанія, Німеччина, Англія.
Чи здатна якась африканська збірна вперше в історії дійти до півфіналу?
— Кадрово і тактично — так. Але все залежатиме від того, наскільки гравці віддаватимуть себе збірній. Бо той же камерунець Ето'О сьогодні не грає за збірну, потім погоджується, коли його ледве не президент країни просить. Я завжди говорив: так не має бути.
Візьміть, приміром, Рібері. Я проголосував за нього в опитуванні на звання найкращого футболіста світу-2013. Бо колишній Рібері міг підвести команду, заробити вилучення і не зіграти у фіналі Ліги чемпіонів (ідеться про 2010 рік. — "ГПУ"), встряти у конфлікт у таборі національної команди. Сьогоднішній — вимуштруваний Гайнкесом (колишній тренер мюнхенської "Баварії". — "ГПУ"). Зараз Рібері — чудовий футболіст, який спрямовує спортивну злість у потрібне русло, на користь команді.
Добре, що в Києві ми не дали зіграти йому. В Парижі цього зробити не вдалося.
Хотів би договорити з Лобановським
Михайла Фоменка вважають учнем Валерія Лобановського.
— Якби у мене була можливість зараз зустрітися з Валерієм Васильовичем, я не говорив би тільки про футбол, — каже Михайло Іванович. — Його цікавили різні теми. Звичайно, тепер Валерій Васильович був би дещо інший, ніж колись, — він дуже чітко реагував на часові зміни. Хотілося б договорити з ним про те, про що не договорили раніше. Постійно щось заважало. В останні роки життя великого тренера мені нечасто випадала нагода поспілкуватися з ним.
2 
1
Коментарі