Артем Удачін, 29 років, на чемпіонаті світу з важкої атлетики здобув "срібло". Українець поступився Йон-Квон Ану з Кореї, піднявши з ним однакову загальну вагу — 445 кг. Перше місце азіатові присудили тому, що він на 17 кг легший за Удачіна.
— Я задоволений сріблом, — каже Артем. — Хоча знаю, що здатний підіймати більше. Але в Кореї виступав після виснажливого перельоту. Почувався втомленим, тому вирішили з тренером, що в поштовху починатиму з 238 кілограмів. Хоча в вересні на чемпіонаті України в Луганську брав з першої спроби 250 кг. Корейцеві було легше — він виступав удома. Подивився б я, який був би результат Ана, якби змагалися в Європі. Думаю, до 445 кг в сумі він не дотягнув би.
Правда, що після Олімпіади ви планували залишити спорт?
— Ви чули це від мене? Невже я такий старий, щоб йти на відпочинок? Планую боротися на Олімпіаді-2012, мені буде 32. Нормальний вік. Так, я був розчарований четвертим місцем на Іграх у Пекіні. Там ми припустилися тактичних помилок і втратили медаль. Але життя триває. Я здатен прогресувати. Залежно від інтенсивності тренувань, щодня тягаю від 10 до 35 тонн заліза. Взагалі абсурдно списувати спортсмена через вік. Залежно від особливостей організму, люди можуть на пік своїх можливостей виходити навіть у 40. А є чимало прикладів, коли атлети залишають спорт у 20–22 роки.
Травми вам перешкоджають?
— Кожний спортсмен із ними мусить боротися. Я проходжу реабілітацію у донецького лікаря Михайла Черепка. Він мені 2001-го зробив складну операцію на коліні. Американські лікарі, оглянувши пошкодження, сказали, що не оперуватимуть. Існував ризик, що я не ходитиму. Михайло Валентинович поставив мене на ноги.
На час дискваліфікації за мною зберегли зарплату
Щоб не допустити схожого пошкодження знову, відбуваю реабілітаційний курс. Придбали спеціальний препарат і колемо його в ліве й праве коліна. Викачуємо рідину. Впродовж п"яти тижнів не тренуватимуся. Після цього потрібні два тижні повноцінного відпочинку. Виходить, що до тренувань повернуся лише в лютому. До квітневого чемпіонату Європи форму набрати не встигну.
Важка атлетика — вид спорту, де спортсмени часто страждають через допінг. Вас також звинувачували у вживанні заборонених препаратів.
— То темна неприємна історія, яка трапилася зі мною незадовго до Олімпіади в Афінах. Ось тоді хотів залишити спорт насправді — в якийсь момент відчув себе беззахисним. Своєї провини не бачив. Мене підтримали люди з "Індустріального союзу Донбасу", чий клуб представляю. За логікою, вони мали б розірвати співпрацю зі мною. Але цього не сталося. За мною зберегли зарплату. Лише відчуваючи таку підтримку, вирішив залишитися в спорті.
Ви — емоційна людина?
— Відносно. Буває, заводжуся. Особливо, коли втомлений. Але тоді кричу радше на себе. Ні оточуючих, ні штангу в своїх бідах не звинувачую.
Ви уперше одружилися в 20 років.
— Молодий був, емоційний. Прожили з Оленою рік і розійшлися. Тепер розумію, що для спільного життя треба хоч трохи життєвого досвіду.
Моя теперішня дружина Зоя родом із Бердянська. Познайомилися в Києві, де вона працювала в одному з банків. Це трапилося перед Олімпіадою в Пекіні. Вирішили одружитися. Забрав її до себе в Маріуполь. Дітей поки що нема, плануємо. Хочу доньок.
1980, 26 березня — Артем Удачін народився в місті Маріуполь Донецької області
1989 — починає займатися важкою атлетикою під керівництвом Віталія Шведова
2002 — виграє "бронзу" чемпіонату світу
2003 — на чемпіонаті світу встановлює рекорд України у ваговій категорії понад 105 кг–450 кг. Через допінг-скандал результат скасовують, в Артема забрали "срібло" і дискваліфікували на два роки. Рекордними в Україні лишаються підняті Удачіним 447,5 кг на Всеукраїнських літніх спортивних іграх в Івано-Франківську
2006 — здобуває "срібло" чемпіонату світу
2008 — на Олімпіаді в Пекіні виборює четверте місце
2009 — удруге стає срібним призером світової першості
2 
1
Коментарі